Новини:

Приблизно на 20-25% зросла кількість українців, що намагаються виїхати в Євросоюз

еміграція

Робити бізнес краще на Заході — так вирішило подружжя Анатолій та Ірина Савіни після того, як в Україну прийшла глибока економічна криза з війною на додачу. Савін — одесит, останні три роки жив і працював у Києві, займався навчанням у сфері управління проектами. З початку 2014 року ця сфера підприємництва перестала користуватися популярністю в українського споживача. “До 2014‑го все було чудово, все розвивалося, а потім “схлопнулось”,— нарікає Ірина Савіна.— Не можна ж чекати з моря погоди. У США і Європі навички управління проектами потрібні, а тут — ні”.

Поки подружжя перебралося до Львова і чекає оформлення необхідних для проживання в Польщі документів. На переїзд вони налаштовані серйозно. “Нам по 40 років, і ми не хочемо отримувати українську пенсію, якої може і не бути. Хочеться чогось прогнозованого в похилому віці”,— зізнається Савіна.

Савіни — представники середнього класу, серед якого емігрантські настрої сьогодні зростають. Але не тільки — залишають країну також люди з інших соціальних груп: біженці з Донбасу, призовники, які переховуються від мобілізації призовники, трудові мігранти.

Фактично Україна зіштовхується з новою хвилею втечі з країни, кажуть експерти. “І події на сході, і погіршення економічної ситуації, безумовно, мають вплив на рішення людей шукати кращого життя в іншому місці, зокрема за кордоном. Все це призвело до різкого збільшення міграції”,— зазначає Олександр Жолудь, аналітик.

Сьогодні кожен третій українець хотів би виїхати за кордон. А буде й більше: кількість людей, що намагаються в’їхати на територію Євросоюзу, за останній час зросла приблизно на 20-25%.

Село Ременів, що у Львівській області, виглядає типово для населених пунктів Західної України. Всупереч квітнучому тут безробіттю і на відміну від сіл сходу або навіть центру країни, тутешні місця відрізняються чистотою і респектабельністю, які впадають в очі. Будинки, за рідкісним винятком,— двох-триповерхові, з пластиковими вікнами, акуратними газонами. Подвір’я прикрашені на західний зразок, буйно квітучими вазонами і декоративними садовими фігурками.

Благополуччя? Напевно. Однак добре оплачуваної роботи тут немає. Зате є робочі руки, які невтомно трудяться за кордоном. Гастарбайтери, які регулярно надсилають гроші сім’ям, що залишилися на малій батьківщині, стали основою ременівської респектабельності.

Галина Білак з чоловіком купили тут будинок завдяки свекрусі Інні Бойцан, яка вже 15 років працює в Греції. “В Україні вона працювала вчителем. Поїхала, щоб вижити. Не було свого житла, грошей, а іноді навіть їжі. Потрібно було ставити на ноги сина”,— каже Білак.

У Греції Бойцан займалася переважно прибиранням, але її дохід зріс у рази. Якщо в Україні її зарплата в 2000‑му становила 300 грн на місяць, то зараз у Греції вона отримує до $1 тис. Завдяки роботі за кордоном Бойцан дала синові освіту, купила житло. Навіть більш, зараз вона перебудовує батьківський будинок у рідному селі на Тернопільщині, сподіваючись якось повернутися.

Ця історія звичайна для України. У пошуках кращого життя та істотного заробітку українці почали масово виїжджати за кордон ще в 1990‑х. За станом на 2012 рік, згідно з офіційною статистикою, кількість трудових мігрантів з України складала від 3 млн до 4,5 млн. З них приблизно 1,8 млн — у Росії, 1,2 млн — у країнах Євросоюзу.

Через економічну кризу останніх двох років рівень трудової міграції зріс. Наприклад, у 2014‑му в Польщі кількість дозволів на працевлаштування для українців збільшилася на 15%, в Німеччині — на 24%, у Словаччині — на 17%. Такі цифри наводить Ірина Сушко, голова громадської організації.

І це не межа. За даними опитування, що проводилося Міжнародною організацією з міграції та соціологічною компанією у цьому році, близько 3 млн українців планують знайти роботу за кордоном вже найближчим часом, а ще 34% жителів України не проти працевлаштування за кордоном, але предметно про це поки не думали.

Різко зросла частка тих, хто працює за кордоном неофіційно — з 28% від загального числа гастарбайтерів в 2011 році до 41% у 2015‑му. І ситуація буде тільки погіршуватися, прогнозують експерти. 21% потенційних трудових мігрантів зізналися, що готові прийняти сумнівні пропозиції з працевлаштування, наприклад працювати нелегально. Для порівняння: у 2011 році кількість таких людей становила всього 14%. “Це тривожна тенденція,— говорить Манфред Профазі, голова представництва МОМ в Україні.— Важкі життєві умови багатьох українців роблять їх більш схильними приймати ризиковані пропозиції з працевлаштування, погоджуватися на умови, на які вони ніколи б не пішли”.

Трудова міграція завдає Україні багато проблем, кажуть експерти. Це і розлучені сім’ї, і серйозні ризики стати жертвою торгівлі людьми, і необхідність важко працювати далеко від дому, на роботі, яка часто не відповідає кваліфікації та освіті людини. Але в той же час такі мігранти забезпечують величезні фінансові вливання в економіку України.

У 2014 році лише офіційні приватні грошові перекази в країну склали $6,5 млрд, це 4,9% ВВП країни. Головні країни-донори — США, Німеччина, Великобританія, Греція, Кіпр та Італія. РФ у порівнянні з 2013‑м серйозно втратила позиції: перекази звідти впали в три рази. Почасти тому, що багато відмовилися від роботи в країні, яка розв’язала війну в Україні. Крім того, Москва зробила жорсткішим трудове законодавство для громадян України, позбавивши їх усіх преференцій.

У 2014 році до традиційних економічних причин втечі за кордон додалися ще й політичні. Війна в Донбасі і анексія Криму спровокували стрімке зростання потоку біженців з країни. Якщо у 2011-2013 роках Україна не входила навіть до першої тридцятки прохачів притулку в країнах ЄС, то вже в 2014-му опинилася в лідерах, посівши 13‑те місце по кількості прохачів, а у другому кварталі 2015‑го і зовсім перебралася на 9‑те. Найчастіше українці просять притулку в Німеччині, Польщі, Італії, Франції та Швеції.

Згідно зі статистикою управління у справах іноземців Польщі, число самих лише офіційних прохачів статусу біженця з України з докризових часів зросло в десятки разів. Якщо за весь 2013‑й таких було всього 46 осіб, то за перші дев’ять місяців 2015‑го “набігло” вже 1.941.

Причому мова йде не тільки про біженців зі сходу. Наприклад, 9% з них визнають, що ховаються від мобілізації. Крім того, значна частина прохачів насправді зовсім не гнані війною біженці, а трудові мігранти, які намагаються використати війну в корисливих цілях. “Вони не тікають від війни, а просто хочуть легалізуватися і отримати право на роботу в багатих країнах Європи. В ЄС це добре знають, тому не поспішають давати притулок українцям”,— каже Сушко з Європи без бар’єрів.

За її словами, за підсумками 2014 року статус біженців в ЄС отримали лише 4% прохачів з України. Для порівняння: сирійці отримували притулок в 90% випадків. “Україна не відповідає ключовій вимозі — наші громадяни, зокрема переселенці з Донбасу, при бажанні могли б залишитися в Україні без ризику для життя. Адже територія, де ведуться бойові дії, займає невелику частину країни”,— пояснює експерт.

Куди охочіше притулок українцям надається в Росії. За станом на жовтень, за даними Федеральної міграційної служби РФ, тимчасовий притулок там отримали понад 400 тис. українців.

Найбільшу проблему для країни створює не стільки втеча потенційних заробітчан, скільки відтік середнього класу — освічених, креативних представників малого та середнього бізнесу, IT-сектору та інших спеціальностей, для яких кордон не перешкода для успішної роботи. Саме втрата таких людей, на думку експертів, вдарить по економіці країни та її інвестиційній привабливості найбільше. З України їх жене економічна криза, девальвація, непередбачуване бізнес-середовище та спроби влади здерти побільше з решти підприємців замість того, щоб усіляко стимулювати їхню ділову активність. Прикладом тому стали гучні обшуки, які цієї осені пройшли в офісах відразу кількох українських IT-компаній.

Уявіть, що з країни їдуть айтішники, потім фізики і хіміки, потім ті, хто взагалі може виїхати. Це в середній і довгостроковій перспективі становить загрозу не просто економіці, а взагалі національній безпеці. Тому що перспективи розвитку залежать від капіталу і робочої сили”,— говорить Олег Устенко.

Саме середній клас, на думку експерта, основний лобіст розвитку країни, оскільки реформи — це гарантія існування самого середнього класу в майбутньому. До тих пір, поки влада не забезпечить зрозумілі і прозорі правила гри в країні, тренд “витоку мізків” буде продовжуватися.

Попит на еміграцію підтверджує колишній журналіст Тимур Ворона, який у жовтні запустив сервіс, покликаний допомогти бажаючим виїхати за кордон українцям зібрати інформацію та підготувати необхідні документи. “За останні два роки багато моїх друзів або виїхали з України, або почали замислюватися про еміграцію. Ситуація складна — у нас війна і чергова погана влада, за кордоном теж, звичайно, не все гладенько, але умови м’якші, життя спокійніше і можливостей побільше,— міркує Ворона.— Я не закликаю до еміграції, але люди, які хочуть виїхати, так чи інакше зроблять це. Чому б їм не допомогти?”

Ситуація може покращитися в наступному році, припускає Жолудь. Якщо на сході не відновляться активні воєнні дії, а економіка, згідно з прогнозами Світового банку і МВФ, почне рости, міграційні настрої вщухнуть. “Відновлення економічного зростання поліпшить показники. Але, природно, поки Україна не досягне рівня розвитку порівнянного хоча б з сусідньою Польщею, міграція буде зберігатися”,— вважає експерт.

Утримати кращих громадян, Україні допоможуть і реформи, якщо вони будуть реалізовані на ділі, а не на словах.

Попри те, що від’їзд в Євросоюз вже невідворотний, у майбутньому подружжя Савіних готове повернутися в рідну Одесу, якщо бізнес-клімат покращиться. “Є надія, що все може змінитися,— говорить Савіна.— Наприклад, якщо проведуть обіцяні Міхеїлом Саакашвілі реформи,— чому б не повернутися?”

Правда України

Україна зможе почати розраховуватися з боргами мінімум за одне-два десятиліття

борги

За останніми даними, опублікованими Міністерством фінансів України на 31 серпня 2015 р., загальна сума державного та гарантованого державою боргу склала $70,562 млрд. З неї на гарантії припадає $12,309 млрд, безпосередньо на держборг – $58,254 млрд. У свою чергу, державний борг складається з внутрішнього ($23,239 млрд) і зовнішнього ($35,015 млрд) боргу.

Зовнішній держборг складається з декількох компонентів. Заборгованість перед міжнародними фінансовими організаціями становить $13,906. У неї не входить виділений останній транш кредиту МВФ, який йде у звітності Мінфіну окремим рядком і становить $1,724 млрд. Борг перед органами управління іноземних держав становить $1,159 млрд. У число кредиторів входять Росія, Канада, Японія , США і Німеччина. У цю цифру, очевидно, не входить заборгованість перед Росією в $ 3 млрд, отримана в грудні 2013 року. Вона, по звітності Мінфіну України, потрапляє в розділ заборгованості по цінних паперах, випущених на зовнішніх ринках, яка складала на звітну дату $18,226 млрд.

Остання цифра ще не враховує досягнуту угоду з кредиторами, яка, зокрема, передбачає списання 20% від тіла боргу, і по ідеї, фактично вже зменшена до $14,6 млрд. Однак, нагадаємо, що реструктуризація не підтримана Росією, і якщо сторони не дійдуть згоди до кінця року, їх чекають багаторічні розгляди в міжнародних судах.

У березні Рада директорів МВФ схвалила виділення кредиту $ 17,5 млрд. На проведення економічних реформ. Негайно було виділено $ 5 млрд і ще $ 1,7 млрд в серпні. До кінця року Україна розраховує отримати ще два транші по $ 1,7 млрд. кожен.

Говорячи про перспективи зіскочити з «кредитної голки», ставка робиться на те, що комплекс структурних і інституційних реформ, підтриманий МВФ, в перспективі повинен призвести до відновлення й росту економіки. При досягненні стійкого зростання можна прийти до первинного профіциту бюджету, що перевищує обслуговування боргу. Тільки в цьому випадку можна буде говорити, що країна розраховується за боргами, а не будує боргову піраміду.

Терміни, коли це вдасться досягти, прогнозувати складно, але йдеться не про кілька років, а про мінімум одне-два десятиліття.

Правда України

Син і невістка глави НБУ вивели із збанкрутілого “Дельта Банку” понад 13 млн грн

син голови НБУ

Старший син голови Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтарєвої Антон вивів всі гроші зі свого рахунку в “Дельта Банку” в лютому 2015 року – перед визнанням фінустанови неплатоспроможною. Про це на своїй сторінці у мережі повідомив журналіст Олександр Дубинський.

Сама Валерія Гонтарєва раніше в інтерв’ю виданню повідомила, що Антон Гонтарев поклав на річний депозит у “Дельту” 800 тис. грн, проте незабаром банк був визнаний неплатоспроможним, тому забрати свої гроші син голови НБУ вже не зміг. За словами Гонаревої, Фонд гарантування вкладів фізосіб повинен був виплатити її синові 200 тис. грн, а “решта пропаде”.

“Згідно з наявними у мене документам, син Гонтаревої всі гроші зі свого рахунку в Дельта Банку вивів у лютому 2015 року. На момент введення тимчасової адміністрації на рахунку Антона Гонтарєва залишок був всього близько 2 тис. грн”, – заперечує Дубинський і публікує фотографії документів.

Також, за даними Дубинського, дружина Антона Гонтарєва вивела імовірно 12,5 млн грн з “Дельта Банку”.

Нагадаємо, НБУ визнав “Дельта Банк” неплатоспроможним 2 березня 2015. Після цього в банк була введена тимчасова адміністрація. 5 жовтня Нацбанк прийняв рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати “Дельта Банк”.

Правда України

В Україні можуть значно знизити податки, але кредити МВФ припиняться

податки

Проект податкової реформи, розроблений депутатами Верховної Ради без участі Мінфіну, зареєстрований у парламенті. Законопроект №3357 поступив в Раду 26 жовтня.

Документ розроблявся в парламентському комітеті з питань податкової та митної політики під керівництвом голови цього комітету, нардепа від БПП Ніни Южаніної.

Як повідомила Южаніна кілька днів тому, на зустрічі з нею постпред Міжнародного валютного фонду Жером Ваше пригрозив, що МВФ зупинить кредитну програму, якщо депутатський проект податкової реформи буде зареєстрований у Раді.

Проект передбачає зниження податку на доходи фізичних осіб до 10%, податку на додану вартість – до 15%, єдиного соціального внеску – до 20%, а також перехід до податку на розподілений прибуток за ставкою 15%.

Уряд має намір наполягати на прийнятті за основу менш радикальної концепції Мінфіну. Урядова версія, згідно презентації, припускає встановити більшість ставок на рівні 20%.

Міністр Наталія Яресько минулого тижня дала велику прес-конференцію, на якій заявила, що її пропозиція передбачає зниження надходжень до держбюджету на 60 млрд гривень, тоді як альтернативні проекти передбачають зниження на 150-200 млрд гривень. Яресько також заявила, що Україні пора перестати придумувати якусь “свою” податкову реформу і почати робити те, що пропонує Міжнародний валютний фонд.

Національна рада реформ при президенті ще навесні 2015 створила цільову групу “Податкова реформа” на чолі з міністром фінансів Наталією Яресько. Передбачалося, що реформа буде проголосована на початку осені, що дозволить запустити її з початку 2016 і побудувати на ній новий бюджет.

Однак підготувати єдиний узгоджений документ не вдалося. У результаті на Нацраді реформ при Президентові на початку вересня було представлено декілька варіантів концепції та прийнято рішення створити робочу групу з доопрацювання концепції податкової реформи. Ця група повинна була розробити єдину концепцію податкової реформи до кінця вересня, проте зробити це не вдалося.

Правда України

Вкладники бахматюківського банку «Фінансова ініціатива» не можуть отримати свої гроші через шахрайство власника

бахматюк

Вкладники банку «Фінансова ініціатива» не можуть отримати свої гроші через заборону ліквідації установи. Це рішення прийняв суд за позовом компанії, яка навіть не є інвестором банку. Юристи кажуть, що вкладники не можуть оскаржити цю «паузу», але сподіваються, що заборона на ліквідацію не буде довгою.

38 тисяч вкладників неплатоспроможного банку «Фінансова ініціатива» не можуть отримати назад свої депозити через судову заборону на ліквідацію банку. Про це повідомив Фонд гарантування вкладів фізосіб. Ще 15 жовтня Господарський суд Києва заборонив ліквідацію неплатоспроможного банку «Фінансова ініціатива», що належить бізнесменові Олегу Бахматюку. Визначення було прийнято за позовом кіпрської компанії Perusta Constructions Ltd.

Ця компанія навіть не була інвестором «Фінансової ініціативи», а лише подала документи на участь у конкурсі. ФГВФО і Нацбанк вивчили подані документи і відхилили заявку. Ображений інвестор пішов до суду, який прийняв рішення всупереч ст. 67 Цивільного процесуального кодексу. Ця стаття не допускає забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є ФГВФО, шляхом заборони йому вчиняти певні дії. «Даним визначенням суд заборонив Фонду гарантування вкладів діяти в рамках власних повноважень», – зазначає радник юрфірми Дмитро Абраменко.

ФГВФО виплачує депозити вкладникам неплатоспроможних банків під час роботи тимчасової адміністрації, а потім – під час ліквідації. Повноваження тимчасової адміністрації завершилися у «Фінансовій ініціативі» 23 жовтня і не можуть бути продовжені. А почати ліквідацію неможливо через судову заборону. Банк завис «у повітрі».

ФГВФО вже подав апеляцію, але поки заборону на ліквідацію не скасовано. Крім того, Фонд звернувся до суду з проханням роз’яснити, яким чином йому слід виконувати це рішення. «У законодавстві передбачено, що неплатоспроможний банк може бути у стадії тимчасової адміністрації або, після її завершення, – ліквідації. У законах немає проміжного статусу», – наголошує директор юрдепартаменту ФГВФО Віктор Новіков.

Відповідно до закону «Про систему гарантування вкладів фізосіб», Фонд зобов’язаний запропонувати НБУ ліквідувати банк у разі закінчення дії в ньому тимчасової адміністрації або невиконання плану врегулювання. Крім того, Фонд зобов’язаний оголосити про початок виплат вкладів не пізніше семи днів після відкликання в банку ліцензії. Примітно, що в судовому визначенні за позовом Perusta Constructions Ltd. йдеться, що воно не порушує інтереси осіб, які не є учасниками цього судового розгляду. Однак тепер 38 тисяч чоловік, яким Фонд має виплатити 1,94 млрд грн, не можуть отримати компенсацію.

Ця заборона показала, що будь-яка особа, навіть не будучи інвестором неплатоспроможного банку, може заморозити його ліквідацію, а отже, і виплату гарантованої державою компенсації фізособам – на суму до 200 тис. грн. Ні Фонд, ні НБУ не кажуть, хто стоїть за Perusta Constructions Ltd. Вкладники «Фінансової ініціативи», які не можуть отримати свої вклади, висловлюють різні припущення: від того, що за компанією стоїть Олег Бахматюк, до того, що за нею стоїть «економний» Фонд.

Юристи кажуть, що постраждалі вкладники не зможуть звернутися до суду і оскаржити заборону на ліквідацію банку. «Незважаючи на той факт, що наслідком такого визначення є затримка виплат вкладів фізичним особам, вони не вправі оскаржити таке визначення, оскільки затягування – це наслідок заборони на ліквідацію і безпосередньо їхні права не порушує, не кажучи вже про суб’єктний склад учасників господарського процесу, – роз’яснює Дмитро Абраменко. – Щодо можливості такого блокування за позовами від «юросіб з вулиці», то це скоріше неможливо, ніж імовірно. Незважаючи на безліч спірних моментів (наприклад, підвідомчість такого спору господарському суду), ми припускаємо, що якась правова конструкція в даному спорі все ж таки присутня (кваліфікований інвестор, пропозиція викупу та ін.)».

Але в будь-якому випадку заборона на ліквідацію банку не може бути вічною. «Йдеться про забезпечувальні заходи, тобто коли заборона на ліквідацію банку зроблена в рамках забезпечення позову на підставі ухвали суду і до розгляду спору по суті. Сподіваюся, апеляція знайде в собі сили скасувати ці заходи для забезпечення позову або ж суд першої інстанції сам їх скасує, не чекаючи вказівок «старших» товаришів. Ситуація не триватиме довго. У цьому не зацікавлений ніхто», – розповідає партнер адвокатського об’єднання Юлія Курило.

Правда України

Поради тим, хто готується до купівлі автомобіля на вторинному ринку

автомобіль з вторинного ринку

Ринок нових автомобілів в країні переживає далеко не найкращі часи: трохи більше чотирьох тисяч проданих у вересні нових машин – відверто маленька цифра. На жаль, падіння купівельної спроможності у багатьох відсунуло реалізацію мрії про покупку автомобіля в автосалоні на невизначений термін. А їздити хочеться, не кажучи вже про те, що для деяких автомобіль – засіб заробітку. Оцінивши свої скромні накопичення, багато хто замислюється про придбання машини на вторинному ринку.

Купівля автомобіля з пробігом – непросте, а часом і ризиковане завдання, багато в чому нагадує лотерею: можна отримати відмінний екземпляр з невеликим пробігом, а можна відновлений після серйозної аварії або “мільйонник” після багаторічної роботи в таксі. Найгірший варіант – і зовсім викрадений автомобіль. Як цього уникнути? Єдиний спосіб – ретельна і всебічна перевірка автомобіля перед покупкою. Хоча ні, є ще один: ні в якому разі не беріть з собою гроші на перший огляд автомобіля за оголошенням або при відвідуванні авторинку. Це дозволить не приймати недостатньо обміркованих рішень під впливом ейфорії від поїздки з вітерцем.

Покупцеві в першу чергу потрібно звертати увагу не тільки на документи, а й на “зовнішність” авто, не соромлячись заглядати під днище, перевіряти рідини, лакофарбове покриття та інші деталі.

Починати знайомство з автомобілем найкраще з документів. Це значно економить час, оскільки немає сенсу довго вивчати стан авто і тим більше їхати на діагностику, якщо з паперами щось не так.

Зверніть увагу, чи немає у свідоцтві про реєстрацію автомобіля позначки про кредит, а якщо є – переконайтеся в наявності у продавця довідки про його погашення. Поцікавтеся, як довго у продавця цей автомобіль. Добре, якщо перед вами його перший власник – у багатьох випадках це кращий варіант покупки. Якщо ж продавець сам недавно став володарем цієї машини – насторожитеся.

Найчастіше від нещодавно придбаного авто намагаються позбавитися перекупники (про них – трохи пізніше). Або ж автомобіль виявився проблемним – наприклад, був в аварії або постійно потребує ремонту. Звичайно ж, бувають обставини, коли людині раптово потрібні гроші, і йому доводиться розлучатися з недавньою покупкою, але в цьому випадку він точно не відмовиться від ретельної діагностики на СТО.

Про оформлення покупки логічніше було б згадати вже наприкінці, якби не одне “але” – краще обговорити це з продавцем відразу. Вкрай не рекомендуємо купувати автомобіль за дорученням, адже її можна в будь-який момент анулювати, після чого заявити про викрадення. Потрібно однозначно наполягати на повному переоформленні авто з дотриманням всіх норм законодавства, а якщо продавець відмовляється – подальше знайомство з ним і автомобілем не має сенсу. Якщо ж все гаразд, можна починати огляд.

Кузов: дивіться на фарбу і днище. Це найдорожча частина авто, тому починати огляд потрібно саме з неї. Зверніть увагу на стан лакофарбового покриття, його однотонність. Ознаки локального перефарбовування нестрашні, оскільки, швидше за все, говорять про незначні пошкодження, які власник не особливо намагається приховати. Набагато більше питань, якщо автомобіль перефарбовувався цілком, особливо коли мова йде про 3-5-річний екземпляр: швидше за все, це зроблено для приховування серйозних дефектів.

Також необхідно приділити увагу зазорам: їх нерівномірність говорить про можливі проблеми з геометрією кузова, що виникли через ДТП.

Наступний етап – огляд на предмет корозії. Її найпоширеніші місця знаходяться під гумовими ущільнювачами, килимками салону і багажника, в колісних арках і порогах. Під час візиту на СТО – а він обов’язковий перед остаточним ухваленням рішення про покупку – потрібно уважно перевірити днище. Причому більше іржі повинна насторожити свіжа антикорозійна обробка: вона, швидше за все, приховує серйозні вади. Заодно уважно огляньте двигун, трансмісію і гальмівні супорти: ніде не повинно бути ознак течі масла і гальмівної рідини.

Після зовнішнього огляду можна познайомитися з салоном. Але перш варто почергово відкрити і закрити всі двері, капот і багажник: всі ці дії повинні проводитися приблизно з однаковим зусиллям. У салоні повинно бути чисто і затишно, всі органи управління, прилади та індикатори – бути на своїх місцях і працювати. Наявність явно нештатних перемикачів, індикаторів, а тим більше запобіжників говорить про втручання в електропроводку. Як це буде потім працювати і де у разі несправності шукати схему внесених нововведень, невідомо.

Отже, якщо автомобіль зовні вас ніби як влаштував, прийшла пора його завести. Але перш відкрийте капот і озирніться: двигун і підкапотний простір повинні бути чистими. У той же час якщо все занадто блищить – значить, двигун мили перед самим продажем. Отже, потрібно заглянути під капот і після тестової поїздки: вона може показати приховані мийкою патьоки масла або тосола. Всі шланги, трубки і патрубки повинні бути без тріщин і слідів ремонту (склеєних, латок, скотча, ізоляційної стрічки і так далі). Рівні всіх рідин повинні бути в нормі, а самі рідини – чистими, потрібних кольорів і без механічних частинок.

Сучасний двигун заводиться з півоберта при будь-якій температурі і повинен з перших секунд працювати рівномірно, без “троїння” і плаваючих оборотів (вони можуть лише зменшуватися в міру прогріву). Якщо автомобіль “смикається”, значить, двигун потребує ремонту, і аргументи в дусі “він ще не прогрівся” можна сміливо ігнорувати.

Під час тестової поїздки зверніть увагу на те, як машина слухається газу і гальм, наскільки чітко і без проблем включаються всі передачі. Прислухайтеся: чи нічого не скрипить і не стукає, особливо при повністю вивернутому кермі. Автомобіль повинен впевнено тримати обраний напрям. Якщо його веде вбік – значить, є проблеми в ходової або, що ще гірше, в геометрії кузова. При цьому менше слухайте продавця: звичайно, він спробує переконати вас, що досить зробити недорогий розвал-сходження, навіть якщо справа в “поведених” лонжеронах.

І навіть у тому випадку, якщо за результатами всього перерахованого ви вже готові діставати гаманець – не поспішайте. Обов’язково відвідайте станцію техобслуговування для повної діагностики: її вартість – ніщо в порівнянні з ціною можливих проблем, а тим більше з безпекою на дорозі.

Перекупник – досить малоприбуткова професія, якщо діяти в ній виключно чесними методами. Тому від кришталевої щирості ця публіка страждає рідко. В основному їх робота полягає в тому, щоб знайти автомобіль подешевше – наприклад, після аварії, привести його в товарний вигляд і продати подорожче.

Зрозуміло, приведення в товарний вигляд полягає, насамперед, у роботі над зовнішнім виглядом і маскуванню недоліків. Що ж стосується технічного стану, то тут вся робота полягає в тому, щоб змусити автомобіль проїхати без проблем кілька сотень кілометрів. У кращому випадку для цього використовуються найдешевші запчастини, в гіршому – хімічні речовини для підняття компресії, усунення течі в радіаторі і маскування інших можливих несправностей. Цих речовин у продажу безліч, ось тільки призначені вони лише для того, щоб дати автомобілю доїхати до найближчої СТО. Про методи кузовних і малярних робіт для усунення (а швидше – маскування) ознак аварій або корозії можна писати книги.

Але підсумок у цього завжди один: покупець отримує ідеальний зовні автомобіль. Він відмінно заводиться, в ньому нічого не стукає, не скрипить. У кращому випадку через пару місяців власник стикається з масою неприємностей і в підсумку знаходить грамотного автомайстра, який розповідає йому справжній стан його покупки. Продавця, зрозуміло, давно й слід зник.

Чи можна уникнути подібної ситуації? Так, і зробити це зовсім нескладно: ніколи не купувати автомобілі у перекупників. Але як же їх розпізнати? І знову ніяких складнощів – досить звернути увагу на документи. Характерна ознака перекупника: генеральна довіреність, виписана на нього зовсім недавно, звичайно всього пару місяців тому – рівно стільки, скільки необхідно, щоб “подшаманить” машину. Зрозуміло, вам негайно видадуть заздалегідь заготовлену історію про те, що авто купили по “генералці”, щоб заощадити на реєстрації. А тут раптом раптово знадобилися гроші, інакше він ні за що на світі не продавав би такий чудовий автомобіль. Зрозуміло, за таких обставин потрібно негайно відмовитися не тільки від покупки, але і від подальшого спілкування з таким продавцем. Вони вміють переконувати і за роки своєї діяльності навчилися непогано розбиратися в людях, використовуючи їх азарт і бажання скоріше опинитися за кермом давно бажаного авто.

Пробіг автомобіля безпосередньо впливає на його ціну. Тому знаходиться чимало охочих перед продажем злегка його підкоригувати, тим більше що це не представляє ніяких складнощів. І неважливо, який лічильник установлений в автомобілі, механічний або електронний.

Як дізнатися істинний пробіг автомобіля? Якщо машина відносно свіжа, можна попросити сервісну книжку, вивчити інформацію про планові техогляди. Навіть якщо після закінчення гарантійного терміну автомобіль обслуговувався не так на офіційному сервісі, по тимчасових інтервалах наявних ТО можна приблизно зрозуміти середньорічний пробіг.

Іноді зловити продавця на обмані можна з його ж мови. Наприклад, якщо він починає розповідати, як ретельно доглядав за автомобілем, підкріплюючи свої слова списком замінених запчастин. Нескладне порівняння планового ресурсу тих чи інших деталей із заявленим пробігом може викликати справедливі сумніви в дусі “а навіщо міняти або перебирати коробку передач при пробігу в 20 000?”. Правда, для цього потрібні досить глибокі знання.

Пробіг автомобіля, вказаний на його одометрі, – не показник, якщо він не підкріплений більш вагомими аргументами. Такими, як вже згадана сервісна книжка, стан салону, але краще – ретельна діагностика автомобіля професіоналами. Причому знайденими вами, а не продавцем.

Автомобіль після декількох років роботи в таксі – частий гість на авторинках або віртуальних майданчиках продажу. Зазвичай його представляють як машину не старше трьох-п’яти років з пробігом відповідником “середньостатистичним” 15-20 тис. км на рік. Насправді ж пробіг таксиста в столиці, приміром, може становити 100-150 тисяч щорічно, і в підсумку новому власнику дістається екземпляр після жорсткої експлуатації у важких міських умовах з нескінченними пробками, постійної поспіхом і дешевим паливом. Скільки такий автомобіль проживе до капітального ремонту, не знає ніхто. Зрозуміло, віддавати гроші за подібний металобрухт не хочеться, так що краще дізнатися, як його розпізнати.

Перш за все, автомобіль-візник видає салон. Адже навіть ретельне прибирання та хімчистка не можуть замаскувати знос сидінь, дверних карт, ременів безпеки та інших елементів інтер’єру. Якщо стан салону явно не відповідає заявленим кільком десяткам тисяч пробігу – краще відразу відмовитися від покупки, не слухаючи аргументів продавця. Ще один момент, який нерідко видає колишнє таксі – його дах. При уважному огляді можна виявити прямокутна ділянка, де фарба не так вигоріла на сонці – те саме, де стояли “шашечки”. Його, звичайно, будуть ретельно маскувати, але повністю це можна зробити, лише перефарбувавши дах. До речі, якщо вона таки повністю перефарбована, це теж недвозначний натяк для вас.

Отже, вибір зроблений – тепер потрібно не забути про формальності. Перш ніж укладати з продавцем договір купівлі-продажу, не полінуйтеся перевірити, чи не значиться авто в угоні, під арештом або в заставі – це можна зробити в найближчому МРЕВ або в компанії, що надає таку послугу, причому нерідко паралельно з оформленням купівлі-продажу.

Тепер залишилося поставити автомобіль на облік, оформити страховку і насолоджуватися покупкою.

Правда України

В Одеській області викрили підпільне виробництва підробленої продукції відомих світових брендів

підпільне виробництво

В Одеській області співробітники Держприкордонслужби у взаємодії з прокуратурою, МВС і Державною службою фіскальної викрили підпільне підприємство з виробництва підробленої продукції відомих світових брендів.

“Під час обшуку приміщення спільна група виявила підпільне “підприємство” з виробництва одягу з обладнаними 47 швейними робочими місцями. Також під час проведення оперативної роботи була знайдена готова продукція, зокрема годинники, гаманці, сумки, біжутерія, марки Gepur і відомих брендів Adidas, Dolce&Gabbana, Louis Vuitton, Gucci, Nike, Lamborghini”, — повідомила прес-служба Державної прикордонної служби України в четвер.

Крім того, як повідомляється, було виявлено понад 1 тис. штук пропіленових мішків і обладнаний “Інтернет магазин” для продажу товару. У цьому підпільному цеху працювали 30 громадян України.

“Документів, які би підтверджували право виробництва брендових марок одягу, не було. В даний час тривають заходи з документування протиправної діяльності. Контрафактну продукцію вилучено, встановлюється її точна кількість. Зразки продукції будуть спрямовані офіційним представникам вилучених торгових марок для експертизи, з метою підтвердження незаконного походження товарів і оцінки завданого збитку”, — сказано в повідомленні.

Загалом, з липня цього року правоохоронними органами в Одеській області було виявлено 8 таких підпільних виробництв.

Правда України

У 2015 році майже три мільйони українців оформили субсидії на оплату житлово-комунальних послуг

субсидії

У 2015 році майже три мільйони українців оформили субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Оскільки механізм оформлення значно спростився, отримати державну допомогу стало простіше — тепер на неї можуть претендувати незареєстровані безробітні, люди, які орендують житло, власники двох квартир або двох автомобілів. Середній розмір субсидії — 190 грн. Вона нараховується на основі соціальних норм споживання газу і води, розрахованих для однієї людини. Вкластися в ці норми практично неможливо. Між тим, перевищивши ці межі, громадяни сплачують різницю за загальним тарифом. На думку експертів, нездійсненні соціальні норми, та ще в умовах істотного підвищення тарифів ЖКГ, практично позбавляють субсидії всякого сенсу.

У січні-серпні 2015 року субсидію на оплату житлово-комунальних послуг оформили 2 млн 985 тис. сімей — у 4,7 рази більше, ніж роком раніше. Пояснюється це тим, що уряд суттєво спростив механізм оформлення держдопомоги. Міністр соціальної політики Павло Розенко спрогнозував, що до кінця року субсидії оформлять до 5 млн сімей. На їх нарахування в Державному бюджеті закладено 24 млрд грн.

Зміна формату нарахування субсидій відбувалася в кілька етапів. 28 лютого уряд прийняв постанову №106, що розширює коло претендентів на державну допомогу. Право на оформлення субсидій отримали не тільки власники житла, але й орендарі, які можуть пред’явити договір оренди. Можливими претендентами на держдопомогу стали також орендодавці, власники двох житлових приміщень і двох автомобілів, безробітні громадяни, які не стоять на обліку в Службі зайнятості. Терміни нарахування субсидій на оплату послуг ЖКГ були збільшені з півроку до року. Єдина категорія громадян, які не могли розраховувати на субсидію, — це люди, що здійснили в 2015 році купівлю на суму, що перевищує 50 тис. грн.

Претендент на субсидію мав пред’явити для її оформлення всього два документи — заяву на її надання, а також декларацію про доходи та видатки. Запитувати підтвердження наведеної у декларації інформації органи соціального захисту повинні самостійно. Оскільки перевірити справжність усіх заяв нереально, перевірки здійснювалися вибірково. Якщо претендента викрили у брехні, він мусив повернути отриману допомогу у двократному розмірі.

Під час реалізації цієї схеми виникли труднощі. Наприклад, за словами голови комітету Верховної ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Людмили Денисової (“Народний фронт”), при заповненні декларацій у людей все одно вимагали довідки про доходи з місця роботи. Громадяни, які претендують на субсидію, мали самостійно обчислювати податок з доходів фізичних осіб. “У зв’язку з таким заплутаним механізмом громадяни робили помилки в заповненні декларації, і, як наслідок, позбавлялися права на отримання субсидій”, — зазначила народний депутат.

Для усунення цих перешкод 26 червня було прийнято постанову № 475 “Про спрощення порядку нарахування та надання населенню житлово-комунальних субсидій”. Тепер у декларації не потрібно вказувати суму доходу, а тільки його вид — зарплата, пенсія, стипендія тощо. Запитувати конкретні цифри в Державній фіскальній службі, Пенсійному фонді та вузах повинні самі органи соціального захисту. Правда, поки незрозуміло, наскільки оперативно вони справляються з цим завданням.

Зараз, за даними Держслужби статистики, середній розмір субсидії становить 190 грн. Зменшуючи бюрократичні труднощі при оформленні субсидій, чиновники не змінили механізм їх нарахувань. Так, постановою Кабінету міністрів № 409 від 6 серпня 2014 року були введені поняття “соціальні норми користування житлово-комунальними послугами” і “соціальна норма житла”, на підставі яких, власне, і нараховується субсидія. Порівняно з минулими роками ці норми були сильно занижені. Так, соціальна норма споживання газу для опалення в опалювальний сезон з урахуванням регіонального коефіцієнту встановлена у розмірі 7 куб. м на 1 кв. м (раніше — 11 куб. м). Норма споживання холодної води зменшена з 5,5 до 2,4 куб. м, гарячої — з 3,5 до 1,6 куб. м, водовідведення — з 9 до 4 куб. м на людину. “Соціальні нормативи — це драконівська ініціатива. Наприклад, у Києві звичайна норма споживання холодної води на людину становить 4 куб. м на місяць, а при отриманні субсидії вам нарахують 2,4 куб. м. Все, що набіжить крім цього, оплачується за загальним тарифом”, — пояснив директор аналітико-дослідницького центру Олександр Сергієнко.

Нагадаємо, що з вересня 2015 року витрати українців на електроенергію зросли на чверть, а з березня 2016-го комунальні платежі збільшаться ще на стільки ж. При цьому, за даними Держслужби статистики, в першому півріччі 2015 року реальні доходи українців скоротилися на 34%. На думку експертів, така ситуація робить безглуздою саму ідею субсидії, середні розміри якої становлять всього 190 грн.

“Соціальні норми можна порівняти з прожитковим мінімумом — всі розуміють, що на нього прожити нереально, — зазначив екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. — Їх встановлення було вимушеним заходом. Адже було зрозуміло, що, отримавши у вересні квитанції з підвищеними цінами на електроенергію (підвищення тарифів на комунальні послуги є однією з вимог МВФ для кредитування економіки нашої країни, — ред.), українці побіжать оформляти субсидію”.

Такої ж думки дотримується і Олександр Охріменко. Він вважає, що соціальні норми були знижені спеціально: “Вони свідомо нездійсненні. Укластися в них можуть хіба що самотні пенсіонери, які мешкають в однокімнатних хрущовках”. На думку експерта, якщо давати субсидію в повному обсязі всім, кому вона передбачена, то на ці цілі потрібно буде виділити набагато більше, ніж 24 млрд грн. “Це — чистий популізм. Допомогу дійсно легко оформити, через що її отримують більше людей. Але за фактом розмір субсидій менший, ніж 15% від вартості комунальних послуг. І коли люди кажуть, що субсидія нікого не рятує, то чиновники можуть відповісти: так, не рятує, але ж ми її даємо”, — говорить експерт.

Правда України

Косметичні правки прийняті Національним банком не вплинуть на валютний ринок України

НБУ

Прийнятий Національним банком України пакет заходів щодо лібералізації валютного регулювання з 23 жовтня являє собою косметичні правки, які не матимуть істотного впливу на валютний ринок, але обережність НБУ обумовлена прагненням попередити девальвацію гривні. До такого висновку прийшли опитані нами банкіри.

“В основному – це косметичні зміни, що, власне, визнає і сам НБУ, і на ринок особливого ефекту вони не матимуть”, – прокоментував нововведення регулятора начальник управління дилінгових операцій казначейства Юрій Гріненко.

Аналітик Андрій Приходько також зазначив, що останнє рішення НБУ навряд чи можна назвати повноцінною лібералізацією валютного ринку. “Зміни дійсно косметичні, але обережність НБУ виправдана з точки зору підтримки стабільного курсу гривні: різке зняття валютних обмежень за умови майбутніх закупівель газу на опалювальний сезон і падіння експортної виручки на 34% протягом 8 місяців 2015 року навряд чи пішло б на користь національній валюті”, – сказав він.

Банкір підкреслив, що НБУ обережно підходить до валютної лібералізації, і всі оголошені валютні послаблення не є кардинальними, оскільки полегшують рух капіталу лише за окремими сегментами, які не можна назвати ключовими для економіки. “Це, серед іншого, спільні проекти з ЄС (не плутати з експортною виручкою від торгівлі з ЄС), приватизація (тепер доступ для нерезидентів буде простіше) та міжнародні гранти”, – пояснив Приходько.

Як повідомлялось, Національний банк України з 23 жовтня прийняв черговий пакет заходів щодо лібералізації валютного регулювання.

Зокрема, НБУ звільнив від обов’язкового продажу надходження валюти в якості грошового забезпечення (гарантійного внеску) для участі нерезидента у торгах по приватизації державного майна на рахунки організатора таких торгів.

Також регулятор звільнив від обов’язкового продажу валютні надходження на підставі угод про участь України в міжнародних програмах Європейського Союзу, а також гранти, які юридичні особи – резиденти отримують від міжнародних фінансових організацій, якщо в органах управління цих юридичних осіб бере участь уряд України.

Крім цього, НБУ пом’якшив обмеження з видачі гривневої готівки через касу та банкомати, встановлене на рівні 300 тисяч гривень на добу на одного клієнта. Тепер ця норма не буде поширюватися на валютно-обмінні операції з фізичними особами, що спростить продаж валюти населенням.

Регулятор ввів ряд жорстких обмежень на валютному ринку в березні цього року для зупинки стрімкої девальвації гривні, яка в лютому знецінилася до долара США за офіційним курсом до нового історичного мінімуму на рівні 30,01 гривні/долар.

Після введення обмежень та отримання першого траншу від МВФ у рамках нової програми, гривня менш ніж за два тижні зміцнилася і коливається в межах 21-23 гривні/долар до теперішнього часу.

НБУ анонсував повне скасування адміністративних обмежень на валютному ринку та перехід до валютного регулювання на ринкових засадах до середини 2016 року.

Правда України

У працюючих банків України до 52,2 мільярда гривень зріс їх сумарний збиток з початку 2015 року

збитки банків

Працюючі банки України, без урахування неплатоспроможних, у вересні отримали 6,1 мільярда гривень збитку, що призвело до зростання їх сумарного збитку з початку поточного року до 52,2 мільярда гривень на 1 жовтня. Про це повідомляється на сайті Національного банку України.

“За вересень 2015 року загальний обсяг збитку діючих банків становив 6,1 мільярда гривень, що призвело до зростання їх сумарного збитку з початку поточного року до 52,2 мільярда гривень станом на 1 жовтня”, – говориться в повідомленні.

Регулятор зазначає, що 77% збитку за вересень припадає на два банки, не уточнюючи, про які саме банки йдеться.

Згідно з повідомленням, від’ємний фінансовий результат за вересень 2015 року сформувався головним чином за рахунок значних обсягів відрахувань у резерви на можливі втрати від активних операцій – 9,3 мільярда гривень, при цьому чистий процентний дохід банків у вересні збільшився до 4,5 мільярда гривень проти 4,1 мільярда гривень у серпні.

За даними НБУ, доходи банків за січень-вересень склали 153,5 мільярда гривень, витрати – 205,7 мільярда гривень.

Як повідомлялось, банківська система України без обліку неплатоспроможних банків за підсумками січня-серпня 2015 року отримала 47,902 мільярда гривень збитків.

У 2014 році банківська система України отримала 52,966 мільярда гривень збитків

Правда України

За гешефти шахраїв-банкірів НБУ хоче змусити заплатити простих українців

банки

Ще навесні 2015 глава Нацбанку Валерія Гонтарєва і її перший заступник Олександр Писарук запевняли українців, що очищення банківської системи наближається до завершення. Процес обіцяли закінчити до початку літа.

Знаковим для учасників ринку було введення тимчасової адміністрації 23 червня в банк “Фінансова ініціатива”.

Після того як у листопада 2014 неплатоспроможним був визнаний “VAB банк”, що належить Олегу Бахматюку, введення тимчасової адміністрації в його ж “Фінансову ініціативу” було лише питанням часу.

Проте час показав, що про остаточне одужання банківської системи говорити поки рано.

17 вересня Нацбанк визнав неплатоспроможним банк “Фінанси та кредит”, що входить до групи найбільших. Він всього місяць не дожив до свого 25-річчя. Це при тому, що в серпні з банку зняли статус проблемного, і кредитна установа почала функціонувати в нормальному режимі.

Нацбанк у всьому звинувачує власника Костянтина Жеваго, який не виконав досягнутих з НБУ домовленостей і не вніс гроші в банк.

Після “фініків” під ніж пішли “Юніон стандард банк”, банк “Контракт” і Унікомбанк.

З початку 2014 кількість неплатоспроможних банків вже досягла шести десятків. За неповних два роки – з січня 2014 по вересень 2015 року – на підтримку кредитних установ НБУ виділив 132,5 млрд грн кредитів фінансування терміном більше 30 днів.

З цієї суми майже 44 млрд грн – кредити рефінансування шляхом проведення тендера, 40 млрд грн – стабілізаційні кредити, 25 млрд грн – кредити для підтримки ліквідності, які видавалися навесні 2014 року, і трохи більше 22 млрд грн – операції репо.

Істотна частина коштів була видана банкам, в яких вже працюють або тимчасові адміністратори, або ліквідатори. Чи вдасться Нацбанку повернути хоча б частину цих коштів – велике питання.

Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізосіб Костянтин Ворушилін не раз заявляв, що практично всі кредити Нацбанку забезпечені найбільш ліквідними заставами, які є в неплатоспроможних банках.

Більше того, перед тим, як виставляти на продаж ці заставні об’єкти, фонд погоджує з регулятором їх вартість. Правда, голова фонду лукавить. У початку 2014 року фінансування для підтримки ліквідності видавалося під будь-які активи, які були у банку.

Така міра потрібна було для того, щоб загасити пожежу в системі і не допустити масового банкрутства установ через різкий відток коштів вкладників. Рефінансування видавалося мало не під заставу столів у відділеннях.

Поки успіхи фонду з продажу активів незначні. На 1 вересня на торги виставлялося майно 31 банку. Сума заявлених торгів – 8,8 млрд грн, а виручити вдалося всього 375 млн грн.

Минулого тижня від продажу активів ще 11 кредитних установ фонд отримав 3,38 млн грн. Зокрема, від продажу основних засобів банку “Форум” виручили 358,57 тис грн, Легбанку – 514,85 тис грн, Фінростбанка – 628,82 тис грн, “Грін банку” – 1350 тис. грн, Міського комерційного банку – 455,55 тис грн.

“Решта коштів – близько 68,4 тис грн – надійшли від продажу майна семи банків”, – йдеться в повідомленні фонду.

На цьому тижні у фонді налаштовані більш оптимістично. Там розраховують отримати понад 320 млн грн, в тому числі від продажу закладеного в НБУ майна Брокбізнесбанку. Чи розділять оптимізм покупці – покаже час.

Навіть якщо покупці знайдуться, то отриманих коштів все одно катастрофічно мало. У 2014-2015 роках фонд уже виплатив вкладникам банків-банкрутів майже 50 млрд грн. Загальна ж сума гарантованих вкладів у банках, визнаних неплатоспроможними в цей період, перевищила 70 млрд грн.

Сумарно фонд в 2015 році отримає від Мінфіну 41,5 млрд грн. Ще в серпні потреба фонду в фінансуванні на 2016 рік оцінювалася 16,5 млрд грн.

“Якщо процес очищення ринку не завершиться, тоді у фонду може з’явитися необхідність у додатковому фінансуванні”, – говорив в інтерв’ю ЗМІ заступник міністра фінансів Артем Шевальов.

Зараз про завершення очищення банківської системи в НБУ говорять обережніше. Акцент роблять на тому, що останні три банки – “Юніон стандард банк”, банк “Контракт” і Унікомбанк – були виведені з ринку за сумнівні операції, непроведення клієнтських платежів, махінації з фінансовою звітністю або за відсутність коштів на рахунках кредитної установи.

Банки, які ризикнуть гратися з законом, відразу понесуть покарання, обіцяє регулятор. Під його пильною увагою перебувають установи з непрозорою структурою власності.

Ще влітку “листи щастя” отримали 15 банків. За словами екс-керівника департаменту реєстраційних питань та ліцензування Нацбанку Леоніда Антоненко, для вирішення проблем цим установам давалося дев’ять місяців.

Зараз питання у регулятора є більш ніж до 40 фінустанов. Кому не вдасться виконати вимоги регулятора, тому доведеться покинути ринок.

Ще одна хвиля тимчасових адміністрацій може пройти після чергового стрес-тестування. Наприкінці жовтня Нацбанк повинен підвести підсумки перевірки найбільших банків. Вона покаже суму докапіталізації, яку повинні будуть внести власники.

У Мінфіні готуються, що доведеться знову вливати кошти в державні Ощадбанк і Укрексімбанк. Укргазбанку фінансова підтримка поки не потрібна.

Категорія найбільших банків у регулятора не викликає питань. Крім держбанків, до неї входять установи з іноземним капіталом, які мають намір і далі підтримувати своїх українських “дочок”.

А ось до групи невеликих і дрібних кредитних установ, перевірка яких повинна завершитися до середини 2016 року, у регулятора є претензії. Чи зможуть і захочуть їхні власники вносити кошти – невідомо. Значить, фонду доведеться знову залучати кредити, щоб розрахуватися з вкладниками.

Правда України

У 2015 році в Україні очікується зростання цін реалізації на всі види агропродукції

продукти

Цього року, за прогнозами очікується зростання цін реалізації на всі види агропродукції, передає прес-центр ННЦ.

“В галузі тваринництва найбільшими темпами порівняно з попереднім роком зростуть ціни на вовну (на 71,2%), м’ясо великої рогатої худоби (69,1%) та яйця (60,4%). М’ясо птиці купуватимуть дорожче на 38,1%, свинину — на 37,3%, а молоко — на 21,4%”, — йдеться у повідомлені прес-центру. За оцінками науковців майже вдвічі подорожчають плоди.

“Серед продукції рослинництва порівняно з 2014 роком майже удвічі (на 88,4%) подорожчають плоди. У півтора рази (47,7%) зросте ціна на виноград. Картопля та цукрові буряки стануть дорожче майже на 40%. Ціна на овочі відкритого ґрунту зросте майже на третину (34,3%), а на тепличну та парникову продукцію — на 21,6%. Ягоди подорожчають на 11,4%”, — інформує прес-центр.

Збільшиться ціна на олійні культури. “Соя подорожчає на 55,0%, соняшник — на 62,0%, а ріпак — на 71,9%”, — повідомив директор ННЦ — Юрій Лупенко. Також Ю.Лупенко наголошує і на зростанні цін на зернові культури.

“Ціни на зернові зростуть проти 2014 року, в середньому, у 1,5 рази. Найбільше подорожчають рис та гречка — у 2,5 разу та 2,1 рази відповідно. Ціни на більшість зернових збільшаться на 40–60%. Це стосується цін на жито (на 60%), на кукурудзу на зерно (56,5%), на ячмінь та горох (50%), на овес (45%), на просо (42,8%) та на пшеницю (41,3%). Сорго подорожчає на 34,9%, решта зернових — в середньому, на 20%”, — сказано у повідомленні прес-центру.

Підсумовуючи вище сказане Ю.Лупенко зазначив, що зростання цін не завжди компенсує подорожчання витрат, внаслідок чого доходи сільгоспвиробників падають.

Як ми повідомляли, 15 вересня цього року виробництво винограду зменшиться більш ніж на 18% — до 356 тис. т.

За словами Ю.Лупенка, після анексії Криму виноградарство в Україні зазнало значних змін. Так, площі виноградників у плодоносному віці зменшилися майже на 35%: з 67,1 тис га у 2013 році до 44,0 тис га у минулому році, а площа виноградників у господарствах населення зменшилася у 2014 році на 3,1%

Правда України