Новини:

В Україні торгаші-шахраї масово не сплачують податки для підакцизних товарів

акциз

Різниця між щомісячними очікуванням і нарахуванням 5% -го місцевого роздрібного податку становить 50 млн грн

Про це заявив президент Національної організації роздрібної торгівлі Юрій Бондарєв.

«В цілому, українці витрачають близько 50 млрд грн на купівлю тютюнових виробів на рік. Відповідно, 5% – це близько 2,5 млрд на рік або трохи більше 200 млн грн на місяць. Тобто, передбачається, що українці платять ці гроші зі свого гаманця і розраховують отримати їх у свої місцеві бюджети. Але ми бачимо розрахункову різницю в 50 млн грн на місяць між очікуванням і нечисленними. Природно, може виникнути риторичне питання, де ж гроші? Знову-таки можна лише відповісти, що вони загубилися по дорозі», – пояснив Бондарєв.

За його словами, причина проста – відсутність можливостей в автоматизованому контролі за виконанням положень цього закону і низька податкова дисципліна з боку деяких роздрібних підприємств.

«Мені відомо про масову появу фірм-одноденок, через які на величезні суми реалізувалися підакцизні товари, в першу чергу алкоголь і тютюнові вироби, після чого вони зникали без сплати 5% податків», – зазначає Бондарєв.

За його словами, необхідно збільшити специфічні ставки “національного акцизу” – на 70-80 копійок з пачки для сигарет, на гривню для пляшки пива і впровадити простий механізм автоматичного відрахування цієї збільшеної частини акцизного збору в регіони на підставі частки обороту роздрібної торгівлі в кожній області щодо всієї країни.

Також необхідно покласти зобов’язання з оплати збільшеного акцизного збору на виробників підакцизних товарів, як відбувається вже протягом багатьох років. Якщо подивитися на існуючі рейтинги платників податків, лідерами є тютюнові виробники. Це міжнародні компанії та їх високі місця забезпечені високим рівнем податків і, насамперед, податкової дисципліною, зазначив Бондарєв.

Правда України

Врешті-решт прокуратура затримала посіпаку головного шахрая України бенджамена-коломойського

банда бенджамена-коломойського

Прокурор Генеральної прокуратури України Владислав Куценко на спільному брифінгу СБУ та ГПУ у неділю в Києві заявив, що приводом для затримання одіозного посіпаку Геннадія Корбана стали заявив від громадян про факти викрадення злочинною групою.

«Запевняю вас, що безпосередньо операція почалася не з рапортів співробітників правоохоронних органів, а все почалося після надходження заяв від громадян, які були викрадені представниками цієї злочинної зграї», – сказав Куценко.

За його словами, жодного політичного підтексту у справі затримання Корбана немає.

«Ніякої політики в затриманні Корбана немає. Це не має відношення до виборів. І прокуратура це доведе», – додав Куценко.

Він сказав, що створення злочинної організації – основна стаття, за якою затриманий Корбан, але додав: «ще багато епізодів розглядається за іншими статтями Кримінального кодексу».

Раніше у неділю адвокат Корбана Олексій Шевчук повідомив, що його підзахисному повідомили про підозру за трьома статтями Кримінального кодексу, а саме «привласнення, розтрата майна», «незаконне заволодіння транспортним засобом» та «створення організованої злочинної організації».

СБУ затримала кандидата у мери Києва і лідера політичної партії «Укроп» Геннадія Корбана напередодні, 31 жовтня. СБУ та ГПУ заявили, що підозрюють його в створенні злочинного угруповання.

У партії «Блок Петра Порошенка – «Солідарність» заявили, що затримання Геннадія Корбана не пов’язане з політикою чи виборами.

Правда України

США готові допомагати Україні лише у випадку проведення реформ

США

Сполучені Штати готові надати Україні третю лінію кредитних гарантій на мільярд доларів, але умови кредитування залишаються колишніми. Про це повідомив посол США в Україні Джеффрі Пайєтт.

“Я хотів би сказати про умови надання кредитних гарантій. Найважливішим є принцип, про який сказав прем’єр-міністр [Арсеній Яценюк]. По суті він сказав: немає реформ – немає грошей”, – процитував Яценюка посол США.

Пайетт вважає, що надання кредитів повинно служити стимулом продовжувати жорсткі реформи. “Ми дуже сподіваємося, що оголошення про надання кредитних гарантій буде свідченням підтримки, але і буде служити стимулом продовжувати жорсткий процес реформ”, – пояснив посол.

Нагадаємо, 21 жовтня президент України Петро Порошенко заявив, що після проведення місцевих виборів в Україні почнеться рішуча робота з реформування країни.

За даними липневого опитування, лише 3% українців задоволені темпом реформ у країні. При цьому 32% респондентів незадоволені занадто повільними реформами, а 12% громадян не задоволені, оскільки реформи проводяться занадто швидко. У той же час 40% вважають, що в Україні не відбувається ніяких змін.

Правда України

Результати виборів: низька явка, захмарна вартість кампанії і паростки демократії на сході

місцеві вибори

Низька явка, захмарна вартість кампанії і паростки демократії на сході – така коротка характеристика місцевих виборів, які пройшли в Україні 25 жовтня

Вони проводилися за новим законом. Вперше мерів міст з населенням понад 90 тис. обирають в два тури. Змінився також принцип наповнення місцевих рад: партії висували на виборах своїх кандидатів, а не самих себе. Хоча підсумок все одно підводився за партійною ознакою.

При цьому явка на виборах виявилася невисокою — лише 46,6 %. Особливо пасивними виявилися жителі контрольованих Україною районів Донецької області — лише третина з них прийшли на виборчі дільниці.

На підставі опитування експертів НВ склало десятку ключових підсумків цьогорічної виборчої кампанії.

Представники Опозиційного блоку (ОБ), прямого спадкоємця Партії регіонів (ПР), сподівалися зібрати багатий урожай голосів на сході та півдні країни. Однак частина потенційних виборців у них відтягнули нові політпроекти, створені їх колишніми соратниками,— партії Наш край і Відродження.

Кістяк обох цих сил складають екс-члени Партії регіонів, але першу політсилу експерти називають технічним проектом Банкової, а другу пов’язують із мільярдером Ігорем Коломойським.

Наш край і Відродження спочатку націлювалися на електорат ПР і досягли успіху. Наприклад, у Харкові Відродження отримала не тільки “свого” мера Геннадія Кернеса, але і найбільше місць у облраді.

Знизили результат ОБ на сході і півдні ще й локальні проекти екс-регіоналів. Наприклад, в Одеській міськраді більшість отримала політсила мера Геннадія Труханова Довіряй справам. Подолала 5‑відсотковий бар’єр і Українська морська партія Сергія Ківалова — ще одного колишнього соратника Віктора Януковича.

Партія регіонів померла, але справа її живе: саме колишні представники цієї політсили найчастіше фігурували у списках партій-учасниць нинішньої виборчої кампанії.

Чемпіоном за цим показником виявилася президентська Солідарність: в її рядах на вибори пішли 120 людей, які в минулому входили в команду Януковича. Для порівняння: Наш край і Відродження включили в число своїх кандидатів лише 102 і 57 екс-регіоналів відповідно.

Головною несподіванкою як для колишніх регіоналів, так і для експертів стало те, що східна частина країни виявляла більшу україноцентричність. В масове явище це не перетворилося, але процес пішов: Самопоміч львівського мера Андрія Садового та Солідарність Петра Порошенка, за даними екзитполів, набрали в середньому по 10 % голосів в таких містах, як Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Краматорськ. В Красноармійській районній раді Донецької області Блок Петра Порошенка (БПП) і зовсім отримав 41 %. При цьому на попередніх місцевих виборах у Донбасі, як нагадує соціолог Ірина Бекешкіна, у ПР було 94%. А в Луганській області — близько 90%. “Зараз там різні політичні сили. Поки вони в меншості, але вони вже є”,— констатує експерт.

Провідною політичною силою в країні залишилася Солідарність. Ця пропрезидентська партія представлена у всіх облрадах. Станом на вечір 28 жовтня вона отримала перші місця за попередніми підсумками виборів у 14 областях України та Києві. Ще в чотирьох регіонах партія показала другий результат.

Самопоміч, яка нещодавно була локальним політпроектом львівського мера Андрія Садового, вийшла за межі Західної України після парламентських виборів 2014 року. Тоді вона з високим результатом потрапила до Верховної ради, провівши 26 депутатів і сформувавши четверту за чисельністю фракцію.

Тепер дітище Садового вчинило марш-кидок і в регіони. За словами мера Львова, Самопоміч пройшла у всі ради, в які висувала кандидатів. Його команда тепер буде мати представництво не тільки на заході України і в Києві, але і, наприклад, в місцевих радах Донбасу, Запоріжжя. А в Харкові партія, за підсумками підрахунку 98,5 % голосів, отримала друге місце після Відродження.

Серйозний бій кандидати від Самопомочі дали конкурентам на виборах мерів Києва, Миколаєва та Кривого Рогу. “Самопоміч сприймається як нова партія, яка відрізняється від інших. Вона використовує незвичні засоби агітації, спирається на місцеві громадські ініціативи. Це забезпечило їй результат”,— вважає Юрій Якименко.

Місцеві вибори поставили фінансовий рекорд: за оцінками Комітету виборців України та журналістіав у гривневому еквіваленті вони виявилися затратнішими для політиків, ніж парламентська кампанія 2014 року. На агітацію в нинішньому році партії витратили не менше 2 млрд грн ($90 млн), що на 200 млн грн більше, ніж було на останніх виборах в Раду.

По відношенню до ВВП це майже в тисячу разів дорожче, ніж вибори в США, констатує Андерс Аслунд, американський економіст. Недавні парламентські вибори в Швеції, за його словами, коштували всього $12 млн, у Німеччині — $100 млн. “Україні варто наслідувати приклад Європи: вибори тут мають коштувати не більше $50 млн в цілому”,— вважає експерт.

Особливо відзначився кандидат у мери Києва Сергій Думчев і його партія Рух за реформи. За одну тільки зовнішню агітацію, за підрахунками експертів, цей новоявлений політик виклав близько 40 млн грн, а вся його кампанія обійшлася в 90-100 млн грн. Враховуючи, що результат кандидата виявився дуже низьким, ці гроші були викинуті на вітер. “30 тис. грн — приблизна ціна одного голосу за Носорога [у партійній символіці проекту Думчева використовується стилізоване зображення носорога]. Рекорд. Можна було купити виборцю по смартфону”,— підрахував Володимир Ар’єв, депутат від БПП.

Результат партії Свобода виявився несподівано високим. Після провалу на парламентських виборах 2014‑го і кількох гучних скандалів за її участю, команда Олега Тягнибока все ж знайшла друге дихання. Крім Західної України, де позиції партії традиційно сильні, вона показала непоганий результат в центрі країни і в Києві.

Навіть у Львові Свобода здивувала: її кандидат Руслан Кошулинський пройшов у другий тур виборів мера, не давши чинному градоначальнику Андрію Садовому отримати перемогу відразу.

Такий тренд експерти пояснюють тим, що у партії не було конкурентів. У Радикальної партії Олега Ляшка виборець розчарувався, особливо у великих містах. Правий сектор брати участь у виборах відмовився. Ніша праворадикальних виборців виявилася вільною.

Гнаних владою — а саме такий образ зараз експлуатує Тягнибок і Ко — в Україні, за словами Олексія Голобуцького, люблять. “Крім того, ідеологічний електорат відрізняється від електорату, який ведеться на картинку: він ходить на вибори, голосує”,— резюмує експерт. При загальній низькій явці ця особливість дала Свободі додаткові очки.

До місцевих виборів багато партій поставилися так, ніби мова йшла про парламентські перегони: претенденти роздавали виборцям обіцянки, несумісні з їх можливим майбутнім статусом. Проведення судової реформи, створення контрактної армії, зниження тарифів на енергоносії — це лише деякі приклади подібних агітаційних закликів. “Так простіше: говорити про каналізації і конкретні проблеми у нас ніхто не готовий. А ось в глобальних речах всі експерти”,— говорить Голобуцький.

Але ставка спрацювала. “Люди обрали не реальність, а мрії, на яких відмінно зіграли деякі партії”,— пояснює Ярослава Плошко.

Ці вибори аналітики називають найбільш креативними в історії України.

Якщо раніше політрекламу, за словами Олександра Смирнова, можна було охарактеризувати як “колгосп” і “облагороджений колгосп”, то місцева кампанія стала справжнім вибухом творчості. “Народження політичної сатири, представленої Носорогом Думчева, плакатно-героїчні кампанії [Борислава] Берези і [Сергія] Капліна, людяна кампанія Самопомочі – свіжі живі явища, які показують, що політика розвивається”,— говорить експерт рекламного ринку.

Він підкреслює, що мова йде не про ефективність, а лише про формат подачі. Хоча основна маса, за словами Смирнова, все одно виявилася “похмурим мейнстрімом в стилі Опоблоку”. А жартівливу кампанію кандидата в мери Києва Гаріка Корогодського він і зовсім назвав огидною. “Але в цілому країна розвивається, і це добре”,— додає експерт.

Всі опитані нами експерти зійшлися на думці: незважаючи на деякі проблеми, нинішні місцеві вибори стали набагато демократичнішими і чеснішими у порівнянні з кампанією 2010 року, що проходила в часи Віктора Януковича.

“Нинішні вибори і ті — це небо і земля”,— упевнений політолог Олексій Гарань. Він вказує, що принципово змінилася атмосфера в країні. Не було монопольного адміністративного ресурсу, який працював на якусь партію, як за часів правління Януковича і ПР. Та й правоохоронні органи разом з СБУ не грали на боці провладних кандидатів.

Правда України

У Приватбанку виник дефіцит фінансів на понад 25 мільярдів гривень

приватбанк

Найбільший в Україні “ПриватБанк” недорезервований більш ніж на 1 мільярд доларів. Про це повідомив керуючий партнер інвестиційної компанії Ерік Найман з посиланням на фінансову звітність банку.

За його словами, у “Приватбанку” в третьому кварталі 2015 року підскочила частка кредитного ризику за операціями інсайдерів з 10% до 45,23%.

“Норматив – не більше 10%. Висловлю припущення, що НБУ змусив опублікувати реальні цифри”, – написав Найман на своїй сторінці в мережі.

“При цьому рівень резервів під кредити юрособам лише 7,9%. Тобто потенційно “Приватбанк” недорезервований більш ніж на 1 млрд доларів, що можна порівняти з його власним капіталом”, – повідомив експерт.

Відповідно до звітності, січень-вересень 2015 року “ПриватБанк” закінчив із чистим прибутком 89,861 млн гривень, що в 4,8 разу менше, ніж за аналогічний період 2014 (426,957 млн гривень).

“ПриватБанк” заснований в 1992 році. За даними НБУ, станом на 7 липня його найбільшими акціонерами є Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський.

Згідно з даними Нацбанку, на 1 липня 2015 року за розміром загальних активів (240,009 млрд гривень) банк є найбільшим серед 127 діючих у країні банків.

Правда України

Законопроект про перепідпорядкування небанківських фінансів новим регуляторам зареєстрований у Верховній Раді

регулятор фінансових ринків

Відповідно до законопроекту президента України Петра Порошенка, в Україні має бути створено мегарегулятор фінансових ринків – зокрема, небанківські фінанси, які сьогодні контролює Національна комісія регулювання ринку фінансових послуг, перепідпорядкують Національному банку України і Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Із початку жовтня парламентські комітети вже розглядають відповідний документ, а учасники ринків обговорюють свої можливі перспективи. При цьому всі опитані нами експерти сходяться на тому, що через неефективне регулювання, яке проводять сьогодні, у майбутньому цим ринкам доведеться пройти очищення, причому серйозніше, ніж те, з яким зіткнувся банківський сектор. Іронія полягає в тому, що саме небанківські фінанси могли б дати Україні так званий «довгий ресурс», який є основою сталого розвитку економік країн першого світу.

Законопроект про перепідпорядкування небанківських фінансів новим регуляторам президент Петро Порошенко зареєстрував у Верховній раді у вересні 2015 року. На фінансовому ринку через цей документ відбувається активне обговорення майбутнього небанківських фінансових посередників. Таке перепідпорядкування неминуче призведе до вичищення ринку. Адже у країні йде активна кампанія з боротьби з тіньовими фінансовими потоками.

Але якщо банки звітують перед регулятором щомісяця, а сам НБУ бачить стан справ у підопічних щодня, то страховики, кредитні спілки, НПФ, фінкомпанії та інші підконтрольні Нацкомфінпослуг структури звітують раз на квартал. «Контроль і регламенти в банків жорсткіші. Якщо для страховиків ввести вимогу показувати звітність щодня, це дуже сильно підвищить статус страхового ринку», – каже фінансовий експерт Ірина Сіренко.

Згідно з обґрунтуванням до законопроекту, на початок року у країні діяло 2087 небанківських фінансових установ. На думку ініціаторів документа, недостатня ефективність державного регулювання і велика кількість бюрократичних процедур спричиняє необґрунтоване підвищення вартості фінансових послуг для споживачів. Інший бік неефективного регулювання – низький рівень безпеки таких сервісів для кінцевих клієнтів, зокрема залученість сектору в тіньову економіку, побудова в системі фінансових пірамід.

«Зрозуміло, що фінансовий регулятор у тому стані, в якому він сьогодні перебуває, існувати не може. Оскільки він не може повною мірою виконувати свої функції. Порівняйте бюджет Нацкомфінпослуг і бюджет НБУ. У Нацбанку – 5 млрд гривень, у Нацкомфінпослуг – 30 млн гривень. Порівняйте зарплату працівників. Різниця – 5–8 разів, – каже Андрій Перетяжко. – Порівняйте можливості НБУ щодо лобіювання. За півтора року від Нацбанку зареєстровано близько 10 законопроектів, від Нацкомфінпослуг – нуль. НБУ вивів із ринку близько 40% банків. Нацкомфінпослуг не вивів нікого».

Ситуацію загострює і той факт, що виведення з ринку «поганих» страховиків, кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ сприйматимуть значно болючіше, ніж виведення проблемних банків. На ринку небанківських фінансів немає жодних інструментів гарантування платоспроможності цих установ з боку держави. Тобто разом із виходом установ українці, найімовірніше, втратять свої заощадження, вкладення і премії.

Варіантом розв’язання проблеми могло б бути створення якогось гарантійного механізму для клієнтів небанківських фінустанов на період переведення сектору під контроль мегарегулятора. Проте ринок перебуває у такому стані, що в компаній, найімовірніше, не буде можливості сформувати гарантійний фонд своїми силами. Виходом із ситуації може бути галузева порука. Наприклад, у Європі за банкрутства одного зі страховиків життя інші компанії ухвалили рішення взяти на себе зобов’язання цього гравця, щоб зберегти репутацію всього страхового сектору.

Небанківським фінансам так чи інакше доведеться пережити очищення. І питання в тому, як чиновники і самі фінансисти формуватимуть свій імідж під час виведення з ринку неплатоспроможних чи нечистоплотних учасників. Очевидно, що без такого очищення ринок навряд чи стане ефективним. Очікуваний позитивний ефект – посилення тих же НПФ, які у світі є основною для довгострокових інвестицій у реальний сектор економіки.

«Весь процес з формування мегарегулятора і перепідпорядкування небанківських фінансів пов’язаний зі стратегічним для розвитку стабільної економіки «довгим ресурсом», – зазначає колишній заступник голови Національної комісії регулювання ринків фінансових послуг та президент Українського товариства фінансових аналітиків Юрій Прозоров. За його словами, такі довгострокові фінансові накопичення у світі акумулюються недержавними пенсійними фондами та компаніями зі страхування життя. Перші в Україні де-факто не працюють. Другі – слаборозвинені.

Нагадаємо, що НПФ планують перепідпорядкувати Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. «НКЦПФР всіма силами намагається пришвидшити ухвалення необхідних законодавчих актів для того, щоб запрацював другий етап пенсійної реформи. Саме ці зміни мають 2017 року запустити розвиток НПФ, які управлятимуть приватними накопиченнями, – розповідає Forbes заступник голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тарабакін. – Чистка, яку ми сьогодні проводимо на ринку, спрямована на створення довіри до цього інструменту. Тому що без нього ми втрачаємо колосальну можливість отримувати інвестиційний ресурс, здатний запустити економіку протягом найближчих кількох років».

Разом із тим ринок – і, зокрема, страховики – з неабиякою настороженістю відноситься до очікуваних новацій. Юрій Прозоров зазначає, що страхові компанії просто не хочуть, щоб їх перепідпорядковували НБУ, оскільки бояться зачистки ринку. Тобто головним ризиком, пов’язаним із перепідпорядкуванням ринків новим регуляторам, є фільтрація учасників, яка обіцяє бути жорсткішою, ніж у банківській сфері.

Також побоювання пов’язані із сумнівами в компетентності фахівців, які проводитимуть реформу. Голова комісії зі страхування Українського товариства фінансових аналітиків В’ячеслав Черняховський зазначає, що «НБУ навіть близько не розуміє суті діяльності страховиків. Спільні назви не означають, що банківські та страхові резерви і ризики – це одне і те ж. Ринок реорганізовувати потрібно, але коли одні й ті ж люди пишуть собі нормативку, а потім самі ж за нею регулюють ринок, це неефективно. Ні інституційно, ні професійно до мегарегулятора поки що не готові. Спочатку потрібно завершити реформу НБУ – із розподілом нагляду й емісійного центру. А потім братися за небанківські фінанси».

Наші співрозмовники говорять про відсутність в Україні достатньої кількості експертів, готових регулювати ці сегменти якісно, ефективно і прозоро. «Створення мегарегулятора зменшить адміністративні витрати, введе дієвіший контроль над небанківськими фінансами. Але немає фахівців, які є експертами з цих ринків. І як в НБУ регулюватимуть небанківські фінанси без фахівців, незрозуміло. Тому рішенням буде масове закриття учасників, що може призвести до знищення страхового та фінансового ринків», – висловлює побоювання Ростислав Кравець.

Однак проведення реформи, найімовірніше, не уникнути. «У небанківських фінансах акумульовано не так багато ресурсу, а значно більше проблем, через те що в цьому секторі не було ефективного нагляду. Після всіх потрясінь, девальвацій, економічного спаду тощо на цей ринок також чекатимуть очищення і консолідація», – резюмує член Ради НБУ Роман Шпек.

Правда України

Приблизно на 20-25% зросла кількість українців, що намагаються виїхати в Євросоюз

еміграція

Робити бізнес краще на Заході — так вирішило подружжя Анатолій та Ірина Савіни після того, як в Україну прийшла глибока економічна криза з війною на додачу. Савін — одесит, останні три роки жив і працював у Києві, займався навчанням у сфері управління проектами. З початку 2014 року ця сфера підприємництва перестала користуватися популярністю в українського споживача. “До 2014‑го все було чудово, все розвивалося, а потім “схлопнулось”,— нарікає Ірина Савіна.— Не можна ж чекати з моря погоди. У США і Європі навички управління проектами потрібні, а тут — ні”.

Поки подружжя перебралося до Львова і чекає оформлення необхідних для проживання в Польщі документів. На переїзд вони налаштовані серйозно. “Нам по 40 років, і ми не хочемо отримувати українську пенсію, якої може і не бути. Хочеться чогось прогнозованого в похилому віці”,— зізнається Савіна.

Савіни — представники середнього класу, серед якого емігрантські настрої сьогодні зростають. Але не тільки — залишають країну також люди з інших соціальних груп: біженці з Донбасу, призовники, які переховуються від мобілізації призовники, трудові мігранти.

Фактично Україна зіштовхується з новою хвилею втечі з країни, кажуть експерти. “І події на сході, і погіршення економічної ситуації, безумовно, мають вплив на рішення людей шукати кращого життя в іншому місці, зокрема за кордоном. Все це призвело до різкого збільшення міграції”,— зазначає Олександр Жолудь, аналітик.

Сьогодні кожен третій українець хотів би виїхати за кордон. А буде й більше: кількість людей, що намагаються в’їхати на територію Євросоюзу, за останній час зросла приблизно на 20-25%.

Село Ременів, що у Львівській області, виглядає типово для населених пунктів Західної України. Всупереч квітнучому тут безробіттю і на відміну від сіл сходу або навіть центру країни, тутешні місця відрізняються чистотою і респектабельністю, які впадають в очі. Будинки, за рідкісним винятком,— двох-триповерхові, з пластиковими вікнами, акуратними газонами. Подвір’я прикрашені на західний зразок, буйно квітучими вазонами і декоративними садовими фігурками.

Благополуччя? Напевно. Однак добре оплачуваної роботи тут немає. Зате є робочі руки, які невтомно трудяться за кордоном. Гастарбайтери, які регулярно надсилають гроші сім’ям, що залишилися на малій батьківщині, стали основою ременівської респектабельності.

Галина Білак з чоловіком купили тут будинок завдяки свекрусі Інні Бойцан, яка вже 15 років працює в Греції. “В Україні вона працювала вчителем. Поїхала, щоб вижити. Не було свого житла, грошей, а іноді навіть їжі. Потрібно було ставити на ноги сина”,— каже Білак.

У Греції Бойцан займалася переважно прибиранням, але її дохід зріс у рази. Якщо в Україні її зарплата в 2000‑му становила 300 грн на місяць, то зараз у Греції вона отримує до $1 тис. Завдяки роботі за кордоном Бойцан дала синові освіту, купила житло. Навіть більш, зараз вона перебудовує батьківський будинок у рідному селі на Тернопільщині, сподіваючись якось повернутися.

Ця історія звичайна для України. У пошуках кращого життя та істотного заробітку українці почали масово виїжджати за кордон ще в 1990‑х. За станом на 2012 рік, згідно з офіційною статистикою, кількість трудових мігрантів з України складала від 3 млн до 4,5 млн. З них приблизно 1,8 млн — у Росії, 1,2 млн — у країнах Євросоюзу.

Через економічну кризу останніх двох років рівень трудової міграції зріс. Наприклад, у 2014‑му в Польщі кількість дозволів на працевлаштування для українців збільшилася на 15%, в Німеччині — на 24%, у Словаччині — на 17%. Такі цифри наводить Ірина Сушко, голова громадської організації.

І це не межа. За даними опитування, що проводилося Міжнародною організацією з міграції та соціологічною компанією у цьому році, близько 3 млн українців планують знайти роботу за кордоном вже найближчим часом, а ще 34% жителів України не проти працевлаштування за кордоном, але предметно про це поки не думали.

Різко зросла частка тих, хто працює за кордоном неофіційно — з 28% від загального числа гастарбайтерів в 2011 році до 41% у 2015‑му. І ситуація буде тільки погіршуватися, прогнозують експерти. 21% потенційних трудових мігрантів зізналися, що готові прийняти сумнівні пропозиції з працевлаштування, наприклад працювати нелегально. Для порівняння: у 2011 році кількість таких людей становила всього 14%. “Це тривожна тенденція,— говорить Манфред Профазі, голова представництва МОМ в Україні.— Важкі життєві умови багатьох українців роблять їх більш схильними приймати ризиковані пропозиції з працевлаштування, погоджуватися на умови, на які вони ніколи б не пішли”.

Трудова міграція завдає Україні багато проблем, кажуть експерти. Це і розлучені сім’ї, і серйозні ризики стати жертвою торгівлі людьми, і необхідність важко працювати далеко від дому, на роботі, яка часто не відповідає кваліфікації та освіті людини. Але в той же час такі мігранти забезпечують величезні фінансові вливання в економіку України.

У 2014 році лише офіційні приватні грошові перекази в країну склали $6,5 млрд, це 4,9% ВВП країни. Головні країни-донори — США, Німеччина, Великобританія, Греція, Кіпр та Італія. РФ у порівнянні з 2013‑м серйозно втратила позиції: перекази звідти впали в три рази. Почасти тому, що багато відмовилися від роботи в країні, яка розв’язала війну в Україні. Крім того, Москва зробила жорсткішим трудове законодавство для громадян України, позбавивши їх усіх преференцій.

У 2014 році до традиційних економічних причин втечі за кордон додалися ще й політичні. Війна в Донбасі і анексія Криму спровокували стрімке зростання потоку біженців з країни. Якщо у 2011-2013 роках Україна не входила навіть до першої тридцятки прохачів притулку в країнах ЄС, то вже в 2014-му опинилася в лідерах, посівши 13‑те місце по кількості прохачів, а у другому кварталі 2015‑го і зовсім перебралася на 9‑те. Найчастіше українці просять притулку в Німеччині, Польщі, Італії, Франції та Швеції.

Згідно зі статистикою управління у справах іноземців Польщі, число самих лише офіційних прохачів статусу біженця з України з докризових часів зросло в десятки разів. Якщо за весь 2013‑й таких було всього 46 осіб, то за перші дев’ять місяців 2015‑го “набігло” вже 1.941.

Причому мова йде не тільки про біженців зі сходу. Наприклад, 9% з них визнають, що ховаються від мобілізації. Крім того, значна частина прохачів насправді зовсім не гнані війною біженці, а трудові мігранти, які намагаються використати війну в корисливих цілях. “Вони не тікають від війни, а просто хочуть легалізуватися і отримати право на роботу в багатих країнах Європи. В ЄС це добре знають, тому не поспішають давати притулок українцям”,— каже Сушко з Європи без бар’єрів.

За її словами, за підсумками 2014 року статус біженців в ЄС отримали лише 4% прохачів з України. Для порівняння: сирійці отримували притулок в 90% випадків. “Україна не відповідає ключовій вимозі — наші громадяни, зокрема переселенці з Донбасу, при бажанні могли б залишитися в Україні без ризику для життя. Адже територія, де ведуться бойові дії, займає невелику частину країни”,— пояснює експерт.

Куди охочіше притулок українцям надається в Росії. За станом на жовтень, за даними Федеральної міграційної служби РФ, тимчасовий притулок там отримали понад 400 тис. українців.

Найбільшу проблему для країни створює не стільки втеча потенційних заробітчан, скільки відтік середнього класу — освічених, креативних представників малого та середнього бізнесу, IT-сектору та інших спеціальностей, для яких кордон не перешкода для успішної роботи. Саме втрата таких людей, на думку експертів, вдарить по економіці країни та її інвестиційній привабливості найбільше. З України їх жене економічна криза, девальвація, непередбачуване бізнес-середовище та спроби влади здерти побільше з решти підприємців замість того, щоб усіляко стимулювати їхню ділову активність. Прикладом тому стали гучні обшуки, які цієї осені пройшли в офісах відразу кількох українських IT-компаній.

Уявіть, що з країни їдуть айтішники, потім фізики і хіміки, потім ті, хто взагалі може виїхати. Це в середній і довгостроковій перспективі становить загрозу не просто економіці, а взагалі національній безпеці. Тому що перспективи розвитку залежать від капіталу і робочої сили”,— говорить Олег Устенко.

Саме середній клас, на думку експерта, основний лобіст розвитку країни, оскільки реформи — це гарантія існування самого середнього класу в майбутньому. До тих пір, поки влада не забезпечить зрозумілі і прозорі правила гри в країні, тренд “витоку мізків” буде продовжуватися.

Попит на еміграцію підтверджує колишній журналіст Тимур Ворона, який у жовтні запустив сервіс, покликаний допомогти бажаючим виїхати за кордон українцям зібрати інформацію та підготувати необхідні документи. “За останні два роки багато моїх друзів або виїхали з України, або почали замислюватися про еміграцію. Ситуація складна — у нас війна і чергова погана влада, за кордоном теж, звичайно, не все гладенько, але умови м’якші, життя спокійніше і можливостей побільше,— міркує Ворона.— Я не закликаю до еміграції, але люди, які хочуть виїхати, так чи інакше зроблять це. Чому б їм не допомогти?”

Ситуація може покращитися в наступному році, припускає Жолудь. Якщо на сході не відновляться активні воєнні дії, а економіка, згідно з прогнозами Світового банку і МВФ, почне рости, міграційні настрої вщухнуть. “Відновлення економічного зростання поліпшить показники. Але, природно, поки Україна не досягне рівня розвитку порівнянного хоча б з сусідньою Польщею, міграція буде зберігатися”,— вважає експерт.

Утримати кращих громадян, Україні допоможуть і реформи, якщо вони будуть реалізовані на ділі, а не на словах.

Попри те, що від’їзд в Євросоюз вже невідворотний, у майбутньому подружжя Савіних готове повернутися в рідну Одесу, якщо бізнес-клімат покращиться. “Є надія, що все може змінитися,— говорить Савіна.— Наприклад, якщо проведуть обіцяні Міхеїлом Саакашвілі реформи,— чому б не повернутися?”

Правда України

Україна зможе почати розраховуватися з боргами мінімум за одне-два десятиліття

борги

За останніми даними, опублікованими Міністерством фінансів України на 31 серпня 2015 р., загальна сума державного та гарантованого державою боргу склала $70,562 млрд. З неї на гарантії припадає $12,309 млрд, безпосередньо на держборг – $58,254 млрд. У свою чергу, державний борг складається з внутрішнього ($23,239 млрд) і зовнішнього ($35,015 млрд) боргу.

Зовнішній держборг складається з декількох компонентів. Заборгованість перед міжнародними фінансовими організаціями становить $13,906. У неї не входить виділений останній транш кредиту МВФ, який йде у звітності Мінфіну окремим рядком і становить $1,724 млрд. Борг перед органами управління іноземних держав становить $1,159 млрд. У число кредиторів входять Росія, Канада, Японія , США і Німеччина. У цю цифру, очевидно, не входить заборгованість перед Росією в $ 3 млрд, отримана в грудні 2013 року. Вона, по звітності Мінфіну України, потрапляє в розділ заборгованості по цінних паперах, випущених на зовнішніх ринках, яка складала на звітну дату $18,226 млрд.

Остання цифра ще не враховує досягнуту угоду з кредиторами, яка, зокрема, передбачає списання 20% від тіла боргу, і по ідеї, фактично вже зменшена до $14,6 млрд. Однак, нагадаємо, що реструктуризація не підтримана Росією, і якщо сторони не дійдуть згоди до кінця року, їх чекають багаторічні розгляди в міжнародних судах.

У березні Рада директорів МВФ схвалила виділення кредиту $ 17,5 млрд. На проведення економічних реформ. Негайно було виділено $ 5 млрд і ще $ 1,7 млрд в серпні. До кінця року Україна розраховує отримати ще два транші по $ 1,7 млрд. кожен.

Говорячи про перспективи зіскочити з «кредитної голки», ставка робиться на те, що комплекс структурних і інституційних реформ, підтриманий МВФ, в перспективі повинен призвести до відновлення й росту економіки. При досягненні стійкого зростання можна прийти до первинного профіциту бюджету, що перевищує обслуговування боргу. Тільки в цьому випадку можна буде говорити, що країна розраховується за боргами, а не будує боргову піраміду.

Терміни, коли це вдасться досягти, прогнозувати складно, але йдеться не про кілька років, а про мінімум одне-два десятиліття.

Правда України

Син і невістка глави НБУ вивели із збанкрутілого “Дельта Банку” понад 13 млн грн

син голови НБУ

Старший син голови Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтарєвої Антон вивів всі гроші зі свого рахунку в “Дельта Банку” в лютому 2015 року – перед визнанням фінустанови неплатоспроможною. Про це на своїй сторінці у мережі повідомив журналіст Олександр Дубинський.

Сама Валерія Гонтарєва раніше в інтерв’ю виданню повідомила, що Антон Гонтарев поклав на річний депозит у “Дельту” 800 тис. грн, проте незабаром банк був визнаний неплатоспроможним, тому забрати свої гроші син голови НБУ вже не зміг. За словами Гонаревої, Фонд гарантування вкладів фізосіб повинен був виплатити її синові 200 тис. грн, а “решта пропаде”.

“Згідно з наявними у мене документам, син Гонтаревої всі гроші зі свого рахунку в Дельта Банку вивів у лютому 2015 року. На момент введення тимчасової адміністрації на рахунку Антона Гонтарєва залишок був всього близько 2 тис. грн”, – заперечує Дубинський і публікує фотографії документів.

Також, за даними Дубинського, дружина Антона Гонтарєва вивела імовірно 12,5 млн грн з “Дельта Банку”.

Нагадаємо, НБУ визнав “Дельта Банк” неплатоспроможним 2 березня 2015. Після цього в банк була введена тимчасова адміністрація. 5 жовтня Нацбанк прийняв рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати “Дельта Банк”.

Правда України

В Україні можуть значно знизити податки, але кредити МВФ припиняться

податки

Проект податкової реформи, розроблений депутатами Верховної Ради без участі Мінфіну, зареєстрований у парламенті. Законопроект №3357 поступив в Раду 26 жовтня.

Документ розроблявся в парламентському комітеті з питань податкової та митної політики під керівництвом голови цього комітету, нардепа від БПП Ніни Южаніної.

Як повідомила Южаніна кілька днів тому, на зустрічі з нею постпред Міжнародного валютного фонду Жером Ваше пригрозив, що МВФ зупинить кредитну програму, якщо депутатський проект податкової реформи буде зареєстрований у Раді.

Проект передбачає зниження податку на доходи фізичних осіб до 10%, податку на додану вартість – до 15%, єдиного соціального внеску – до 20%, а також перехід до податку на розподілений прибуток за ставкою 15%.

Уряд має намір наполягати на прийнятті за основу менш радикальної концепції Мінфіну. Урядова версія, згідно презентації, припускає встановити більшість ставок на рівні 20%.

Міністр Наталія Яресько минулого тижня дала велику прес-конференцію, на якій заявила, що її пропозиція передбачає зниження надходжень до держбюджету на 60 млрд гривень, тоді як альтернативні проекти передбачають зниження на 150-200 млрд гривень. Яресько також заявила, що Україні пора перестати придумувати якусь “свою” податкову реформу і почати робити те, що пропонує Міжнародний валютний фонд.

Національна рада реформ при президенті ще навесні 2015 створила цільову групу “Податкова реформа” на чолі з міністром фінансів Наталією Яресько. Передбачалося, що реформа буде проголосована на початку осені, що дозволить запустити її з початку 2016 і побудувати на ній новий бюджет.

Однак підготувати єдиний узгоджений документ не вдалося. У результаті на Нацраді реформ при Президентові на початку вересня було представлено декілька варіантів концепції та прийнято рішення створити робочу групу з доопрацювання концепції податкової реформи. Ця група повинна була розробити єдину концепцію податкової реформи до кінця вересня, проте зробити це не вдалося.

Правда України

Вкладники бахматюківського банку «Фінансова ініціатива» не можуть отримати свої гроші через шахрайство власника

бахматюк

Вкладники банку «Фінансова ініціатива» не можуть отримати свої гроші через заборону ліквідації установи. Це рішення прийняв суд за позовом компанії, яка навіть не є інвестором банку. Юристи кажуть, що вкладники не можуть оскаржити цю «паузу», але сподіваються, що заборона на ліквідацію не буде довгою.

38 тисяч вкладників неплатоспроможного банку «Фінансова ініціатива» не можуть отримати назад свої депозити через судову заборону на ліквідацію банку. Про це повідомив Фонд гарантування вкладів фізосіб. Ще 15 жовтня Господарський суд Києва заборонив ліквідацію неплатоспроможного банку «Фінансова ініціатива», що належить бізнесменові Олегу Бахматюку. Визначення було прийнято за позовом кіпрської компанії Perusta Constructions Ltd.

Ця компанія навіть не була інвестором «Фінансової ініціативи», а лише подала документи на участь у конкурсі. ФГВФО і Нацбанк вивчили подані документи і відхилили заявку. Ображений інвестор пішов до суду, який прийняв рішення всупереч ст. 67 Цивільного процесуального кодексу. Ця стаття не допускає забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є ФГВФО, шляхом заборони йому вчиняти певні дії. «Даним визначенням суд заборонив Фонду гарантування вкладів діяти в рамках власних повноважень», – зазначає радник юрфірми Дмитро Абраменко.

ФГВФО виплачує депозити вкладникам неплатоспроможних банків під час роботи тимчасової адміністрації, а потім – під час ліквідації. Повноваження тимчасової адміністрації завершилися у «Фінансовій ініціативі» 23 жовтня і не можуть бути продовжені. А почати ліквідацію неможливо через судову заборону. Банк завис «у повітрі».

ФГВФО вже подав апеляцію, але поки заборону на ліквідацію не скасовано. Крім того, Фонд звернувся до суду з проханням роз’яснити, яким чином йому слід виконувати це рішення. «У законодавстві передбачено, що неплатоспроможний банк може бути у стадії тимчасової адміністрації або, після її завершення, – ліквідації. У законах немає проміжного статусу», – наголошує директор юрдепартаменту ФГВФО Віктор Новіков.

Відповідно до закону «Про систему гарантування вкладів фізосіб», Фонд зобов’язаний запропонувати НБУ ліквідувати банк у разі закінчення дії в ньому тимчасової адміністрації або невиконання плану врегулювання. Крім того, Фонд зобов’язаний оголосити про початок виплат вкладів не пізніше семи днів після відкликання в банку ліцензії. Примітно, що в судовому визначенні за позовом Perusta Constructions Ltd. йдеться, що воно не порушує інтереси осіб, які не є учасниками цього судового розгляду. Однак тепер 38 тисяч чоловік, яким Фонд має виплатити 1,94 млрд грн, не можуть отримати компенсацію.

Ця заборона показала, що будь-яка особа, навіть не будучи інвестором неплатоспроможного банку, може заморозити його ліквідацію, а отже, і виплату гарантованої державою компенсації фізособам – на суму до 200 тис. грн. Ні Фонд, ні НБУ не кажуть, хто стоїть за Perusta Constructions Ltd. Вкладники «Фінансової ініціативи», які не можуть отримати свої вклади, висловлюють різні припущення: від того, що за компанією стоїть Олег Бахматюк, до того, що за нею стоїть «економний» Фонд.

Юристи кажуть, що постраждалі вкладники не зможуть звернутися до суду і оскаржити заборону на ліквідацію банку. «Незважаючи на той факт, що наслідком такого визначення є затримка виплат вкладів фізичним особам, вони не вправі оскаржити таке визначення, оскільки затягування – це наслідок заборони на ліквідацію і безпосередньо їхні права не порушує, не кажучи вже про суб’єктний склад учасників господарського процесу, – роз’яснює Дмитро Абраменко. – Щодо можливості такого блокування за позовами від «юросіб з вулиці», то це скоріше неможливо, ніж імовірно. Незважаючи на безліч спірних моментів (наприклад, підвідомчість такого спору господарському суду), ми припускаємо, що якась правова конструкція в даному спорі все ж таки присутня (кваліфікований інвестор, пропозиція викупу та ін.)».

Але в будь-якому випадку заборона на ліквідацію банку не може бути вічною. «Йдеться про забезпечувальні заходи, тобто коли заборона на ліквідацію банку зроблена в рамках забезпечення позову на підставі ухвали суду і до розгляду спору по суті. Сподіваюся, апеляція знайде в собі сили скасувати ці заходи для забезпечення позову або ж суд першої інстанції сам їх скасує, не чекаючи вказівок «старших» товаришів. Ситуація не триватиме довго. У цьому не зацікавлений ніхто», – розповідає партнер адвокатського об’єднання Юлія Курило.

Правда України

Поради тим, хто готується до купівлі автомобіля на вторинному ринку

автомобіль з вторинного ринку

Ринок нових автомобілів в країні переживає далеко не найкращі часи: трохи більше чотирьох тисяч проданих у вересні нових машин – відверто маленька цифра. На жаль, падіння купівельної спроможності у багатьох відсунуло реалізацію мрії про покупку автомобіля в автосалоні на невизначений термін. А їздити хочеться, не кажучи вже про те, що для деяких автомобіль – засіб заробітку. Оцінивши свої скромні накопичення, багато хто замислюється про придбання машини на вторинному ринку.

Купівля автомобіля з пробігом – непросте, а часом і ризиковане завдання, багато в чому нагадує лотерею: можна отримати відмінний екземпляр з невеликим пробігом, а можна відновлений після серйозної аварії або “мільйонник” після багаторічної роботи в таксі. Найгірший варіант – і зовсім викрадений автомобіль. Як цього уникнути? Єдиний спосіб – ретельна і всебічна перевірка автомобіля перед покупкою. Хоча ні, є ще один: ні в якому разі не беріть з собою гроші на перший огляд автомобіля за оголошенням або при відвідуванні авторинку. Це дозволить не приймати недостатньо обміркованих рішень під впливом ейфорії від поїздки з вітерцем.

Покупцеві в першу чергу потрібно звертати увагу не тільки на документи, а й на “зовнішність” авто, не соромлячись заглядати під днище, перевіряти рідини, лакофарбове покриття та інші деталі.

Починати знайомство з автомобілем найкраще з документів. Це значно економить час, оскільки немає сенсу довго вивчати стан авто і тим більше їхати на діагностику, якщо з паперами щось не так.

Зверніть увагу, чи немає у свідоцтві про реєстрацію автомобіля позначки про кредит, а якщо є – переконайтеся в наявності у продавця довідки про його погашення. Поцікавтеся, як довго у продавця цей автомобіль. Добре, якщо перед вами його перший власник – у багатьох випадках це кращий варіант покупки. Якщо ж продавець сам недавно став володарем цієї машини – насторожитеся.

Найчастіше від нещодавно придбаного авто намагаються позбавитися перекупники (про них – трохи пізніше). Або ж автомобіль виявився проблемним – наприклад, був в аварії або постійно потребує ремонту. Звичайно ж, бувають обставини, коли людині раптово потрібні гроші, і йому доводиться розлучатися з недавньою покупкою, але в цьому випадку він точно не відмовиться від ретельної діагностики на СТО.

Про оформлення покупки логічніше було б згадати вже наприкінці, якби не одне “але” – краще обговорити це з продавцем відразу. Вкрай не рекомендуємо купувати автомобіль за дорученням, адже її можна в будь-який момент анулювати, після чого заявити про викрадення. Потрібно однозначно наполягати на повному переоформленні авто з дотриманням всіх норм законодавства, а якщо продавець відмовляється – подальше знайомство з ним і автомобілем не має сенсу. Якщо ж все гаразд, можна починати огляд.

Кузов: дивіться на фарбу і днище. Це найдорожча частина авто, тому починати огляд потрібно саме з неї. Зверніть увагу на стан лакофарбового покриття, його однотонність. Ознаки локального перефарбовування нестрашні, оскільки, швидше за все, говорять про незначні пошкодження, які власник не особливо намагається приховати. Набагато більше питань, якщо автомобіль перефарбовувався цілком, особливо коли мова йде про 3-5-річний екземпляр: швидше за все, це зроблено для приховування серйозних дефектів.

Також необхідно приділити увагу зазорам: їх нерівномірність говорить про можливі проблеми з геометрією кузова, що виникли через ДТП.

Наступний етап – огляд на предмет корозії. Її найпоширеніші місця знаходяться під гумовими ущільнювачами, килимками салону і багажника, в колісних арках і порогах. Під час візиту на СТО – а він обов’язковий перед остаточним ухваленням рішення про покупку – потрібно уважно перевірити днище. Причому більше іржі повинна насторожити свіжа антикорозійна обробка: вона, швидше за все, приховує серйозні вади. Заодно уважно огляньте двигун, трансмісію і гальмівні супорти: ніде не повинно бути ознак течі масла і гальмівної рідини.

Після зовнішнього огляду можна познайомитися з салоном. Але перш варто почергово відкрити і закрити всі двері, капот і багажник: всі ці дії повинні проводитися приблизно з однаковим зусиллям. У салоні повинно бути чисто і затишно, всі органи управління, прилади та індикатори – бути на своїх місцях і працювати. Наявність явно нештатних перемикачів, індикаторів, а тим більше запобіжників говорить про втручання в електропроводку. Як це буде потім працювати і де у разі несправності шукати схему внесених нововведень, невідомо.

Отже, якщо автомобіль зовні вас ніби як влаштував, прийшла пора його завести. Але перш відкрийте капот і озирніться: двигун і підкапотний простір повинні бути чистими. У той же час якщо все занадто блищить – значить, двигун мили перед самим продажем. Отже, потрібно заглянути під капот і після тестової поїздки: вона може показати приховані мийкою патьоки масла або тосола. Всі шланги, трубки і патрубки повинні бути без тріщин і слідів ремонту (склеєних, латок, скотча, ізоляційної стрічки і так далі). Рівні всіх рідин повинні бути в нормі, а самі рідини – чистими, потрібних кольорів і без механічних частинок.

Сучасний двигун заводиться з півоберта при будь-якій температурі і повинен з перших секунд працювати рівномірно, без “троїння” і плаваючих оборотів (вони можуть лише зменшуватися в міру прогріву). Якщо автомобіль “смикається”, значить, двигун потребує ремонту, і аргументи в дусі “він ще не прогрівся” можна сміливо ігнорувати.

Під час тестової поїздки зверніть увагу на те, як машина слухається газу і гальм, наскільки чітко і без проблем включаються всі передачі. Прислухайтеся: чи нічого не скрипить і не стукає, особливо при повністю вивернутому кермі. Автомобіль повинен впевнено тримати обраний напрям. Якщо його веде вбік – значить, є проблеми в ходової або, що ще гірше, в геометрії кузова. При цьому менше слухайте продавця: звичайно, він спробує переконати вас, що досить зробити недорогий розвал-сходження, навіть якщо справа в “поведених” лонжеронах.

І навіть у тому випадку, якщо за результатами всього перерахованого ви вже готові діставати гаманець – не поспішайте. Обов’язково відвідайте станцію техобслуговування для повної діагностики: її вартість – ніщо в порівнянні з ціною можливих проблем, а тим більше з безпекою на дорозі.

Перекупник – досить малоприбуткова професія, якщо діяти в ній виключно чесними методами. Тому від кришталевої щирості ця публіка страждає рідко. В основному їх робота полягає в тому, щоб знайти автомобіль подешевше – наприклад, після аварії, привести його в товарний вигляд і продати подорожче.

Зрозуміло, приведення в товарний вигляд полягає, насамперед, у роботі над зовнішнім виглядом і маскуванню недоліків. Що ж стосується технічного стану, то тут вся робота полягає в тому, щоб змусити автомобіль проїхати без проблем кілька сотень кілометрів. У кращому випадку для цього використовуються найдешевші запчастини, в гіршому – хімічні речовини для підняття компресії, усунення течі в радіаторі і маскування інших можливих несправностей. Цих речовин у продажу безліч, ось тільки призначені вони лише для того, щоб дати автомобілю доїхати до найближчої СТО. Про методи кузовних і малярних робіт для усунення (а швидше – маскування) ознак аварій або корозії можна писати книги.

Але підсумок у цього завжди один: покупець отримує ідеальний зовні автомобіль. Він відмінно заводиться, в ньому нічого не стукає, не скрипить. У кращому випадку через пару місяців власник стикається з масою неприємностей і в підсумку знаходить грамотного автомайстра, який розповідає йому справжній стан його покупки. Продавця, зрозуміло, давно й слід зник.

Чи можна уникнути подібної ситуації? Так, і зробити це зовсім нескладно: ніколи не купувати автомобілі у перекупників. Але як же їх розпізнати? І знову ніяких складнощів – досить звернути увагу на документи. Характерна ознака перекупника: генеральна довіреність, виписана на нього зовсім недавно, звичайно всього пару місяців тому – рівно стільки, скільки необхідно, щоб “подшаманить” машину. Зрозуміло, вам негайно видадуть заздалегідь заготовлену історію про те, що авто купили по “генералці”, щоб заощадити на реєстрації. А тут раптом раптово знадобилися гроші, інакше він ні за що на світі не продавав би такий чудовий автомобіль. Зрозуміло, за таких обставин потрібно негайно відмовитися не тільки від покупки, але і від подальшого спілкування з таким продавцем. Вони вміють переконувати і за роки своєї діяльності навчилися непогано розбиратися в людях, використовуючи їх азарт і бажання скоріше опинитися за кермом давно бажаного авто.

Пробіг автомобіля безпосередньо впливає на його ціну. Тому знаходиться чимало охочих перед продажем злегка його підкоригувати, тим більше що це не представляє ніяких складнощів. І неважливо, який лічильник установлений в автомобілі, механічний або електронний.

Як дізнатися істинний пробіг автомобіля? Якщо машина відносно свіжа, можна попросити сервісну книжку, вивчити інформацію про планові техогляди. Навіть якщо після закінчення гарантійного терміну автомобіль обслуговувався не так на офіційному сервісі, по тимчасових інтервалах наявних ТО можна приблизно зрозуміти середньорічний пробіг.

Іноді зловити продавця на обмані можна з його ж мови. Наприклад, якщо він починає розповідати, як ретельно доглядав за автомобілем, підкріплюючи свої слова списком замінених запчастин. Нескладне порівняння планового ресурсу тих чи інших деталей із заявленим пробігом може викликати справедливі сумніви в дусі “а навіщо міняти або перебирати коробку передач при пробігу в 20 000?”. Правда, для цього потрібні досить глибокі знання.

Пробіг автомобіля, вказаний на його одометрі, – не показник, якщо він не підкріплений більш вагомими аргументами. Такими, як вже згадана сервісна книжка, стан салону, але краще – ретельна діагностика автомобіля професіоналами. Причому знайденими вами, а не продавцем.

Автомобіль після декількох років роботи в таксі – частий гість на авторинках або віртуальних майданчиках продажу. Зазвичай його представляють як машину не старше трьох-п’яти років з пробігом відповідником “середньостатистичним” 15-20 тис. км на рік. Насправді ж пробіг таксиста в столиці, приміром, може становити 100-150 тисяч щорічно, і в підсумку новому власнику дістається екземпляр після жорсткої експлуатації у важких міських умовах з нескінченними пробками, постійної поспіхом і дешевим паливом. Скільки такий автомобіль проживе до капітального ремонту, не знає ніхто. Зрозуміло, віддавати гроші за подібний металобрухт не хочеться, так що краще дізнатися, як його розпізнати.

Перш за все, автомобіль-візник видає салон. Адже навіть ретельне прибирання та хімчистка не можуть замаскувати знос сидінь, дверних карт, ременів безпеки та інших елементів інтер’єру. Якщо стан салону явно не відповідає заявленим кільком десяткам тисяч пробігу – краще відразу відмовитися від покупки, не слухаючи аргументів продавця. Ще один момент, який нерідко видає колишнє таксі – його дах. При уважному огляді можна виявити прямокутна ділянка, де фарба не так вигоріла на сонці – те саме, де стояли “шашечки”. Його, звичайно, будуть ретельно маскувати, але повністю це можна зробити, лише перефарбувавши дах. До речі, якщо вона таки повністю перефарбована, це теж недвозначний натяк для вас.

Отже, вибір зроблений – тепер потрібно не забути про формальності. Перш ніж укладати з продавцем договір купівлі-продажу, не полінуйтеся перевірити, чи не значиться авто в угоні, під арештом або в заставі – це можна зробити в найближчому МРЕВ або в компанії, що надає таку послугу, причому нерідко паралельно з оформленням купівлі-продажу.

Тепер залишилося поставити автомобіль на облік, оформити страховку і насолоджуватися покупкою.

Правда України